Show must go on! Такий девіз сповідують очільники центральних концертних майданчиків країни. Незважаючи на фінансову скруту, воєнні дії на Сході, фобії закордонних superstar (стосовно України).
Як змінилася за рік, що минає, мапа концертної діяльності - бодай на головному майданчику України (палац мистецтв "Україна"); чи багато економічних втрат, порівняно з довоєнними роками; чи є хоча б якісь райдужні перспективи - надолужити колишні касові збори та кількісні показники? На ці та інші запитання - з певною часткою оптимізму - DT.UA відповідає Роман Недзельський, генеральний директор Національного палацу мистецтв "Україна"
Насамперед деякі статистичні реляції. Скажімо, у 2012-2013 рр. у палаці "Україна" проходило близько 250 концертів на рік. Рік, що минає, а рік справді складний, пропонує іншу цифру - 109. Саме стільки заходів. Що, з урахуванням відсутності російського поп-продукту, катастрофою не видається. 99% із цих 109 заходів - концерти вітчизняних виконавців та колективів.
У палаці мистецтв "Україна" кажуть, що раніше українські виконавці могли лише "вклинюватися" в понеділки, брали ті дати, які лишалися незайнятими, та ще й дякували. І ще деякі цифри. У 2012-му оренда залу "Україна" сягала
160 тис. (при курсі одного долара - 8 грн.). Тепер оренда (при фактичному курсі долара - 25 гривень) - 290 тис. грн.
- Ми пішли назустріч вітчизняним артистам, навіть незважаючи на те, що зросли тарифи, оренда землі, що ми маємо 20 млн на рік заробити й віддати державі - за експлуатацію державного майна, - коментує ситуацію Роман Недзельський. - І ще 13 млн нинішнього року "Україна" недоотримала за проведення державних заходів, які мало би фінансувати Міністерство культури. Ідеться про концерти національних колективів, народних артистів, Героїв України, про концерти до державних свят, як-то "Героям слава!", до Дня захисника України, який ми провели спільно з приватною концертною агенцією "Рок-гвардія України", і ніхто ні копійки не профінансував... А де, спитати б, концерт до Дня Незалежності, вони ж традиційно роками відбувалися в палаці "Україна"? Де професійні свята: День медпрацівника, День енергетика, я вже не кажу про День міліції, чи поліції?
Усе це мало би стати культурною програмою профільного міністерства - Мінкульту, спрямованою на розвиток вітчизняної культури. Але я не бачу нічого, що бодай віддалено нагадує програму чи стратегію культурної політики… Тому, взагалі, виступив би з пропозицією розформувати Мінкульт за непотрібністю.
- Пане Романе, скрута в країні багатьох примушує затягувати паски. "Україна" - структура надзатратна, враховуючи не тільки технологію…
- Нині максимально оптимізували витрати. Оптимізували колектив: затвердили новий штатний розпис, за яким у Національному палаці мистецтв "Україна" працюють 274 людини. "Позакручували краники" на тепло й на воду, стежимо за тим, скільки використовуємо електроенергії. Працюємо в режимі максимальної економії.
Допомагає те, що більшість концертів проводимо самі - не на голій оренді живемо, а на тому, що заробляємо власними заходами. Звісно, є й такі концерти, прибуток від яких нижчий, ніж був би від здачі залу в оренду, але для нас кожна копійка важлива, бо найдорожчий зал - це порожній зал. Іншими концертами надолужуємо недоотримане - і поступово накопичуємо капітал. Наскладали вже достатньо, аби півроку просто сидіти й відпочивати. (Чого не робитимемо, бо маємо багато цікавих ідей і проектів, які треба втілювати в життя).
- Воєнні події на Сході, як психологічний фактор, якось впливають на бажання-небажання людей - йти на концерт, розважатися?
- Криза у зв'язку з фактичною війною на Сході, звичайно, є. Люди ходять на концерти не так активно, як раніше, не завжди можуть дозволити собі придбати квиток. Але, попри це, нам вдається балансувати між бажаннями нашими і тим, що маємо насправді.
- А чому відомі закордонні артисти досить стримані у своїх бажаннях виступити на першій концертній сцені України? Це суто економічний чинник чи справді побоювання війни на Сході?
- Я би не ставив питання лише про "першу концерту сцену України". Покажіть мені в нашій країні майданчики, на яких працюють закордонні зірки. Так, до нас цього року "не заїжджали" Стінг та Агілера, але де в Україні вони були? Ви вже назвали причини - АТО й економічна нестабільність. Від початку ділових відносин із менеджментом великої зірки до власне концерту зазвичай проходить тривалий період часу: таких зірок треба "замовляти" за півроку, рік чи два. І вносити передоплату - певна річ, не в гривні. А хто скаже, яким буде курс долара до гривні через півроку або рік, коли треба продавати квитки? Коли долар був по вісім гривень, люди платили і по тисячі чи дві тисячі доларів за квиток на Мадонну. А зараз вони куплять такі квитки?
Промоутери не везуть в Україну світових зірок, бо ризикують не відбити вкладене. Тому тих іноземних артистів, у яких гонорари по півмільйона чи по мільйону, найближчим часом чекати не варто. Але ті, у кого гонорари менші, приїздять, незважаючи на АТО: у жовтні була Емма Шапплін, у листопаді - Будапештський циганський симфонічний оркестр. Буде і Мішель Легран, і Тото Кутуньо. А в лютому узагалі шикарна зарубіжна прем'єра - Dire Straits Experience.
- Хто з українських виконавців, за офіційними результатами продажів в "Україні", сьогодні може справді називатись аншлаговим виконавцем?
- Усі, чиї концерти проводимо в "Україні", аншлагові: Іво Бобул, Кирило Карабиць, Оксана Білозір, Олександр Злотник. Чудово пройшов вечір пам'яті Миколи Мозгового - також нами організований. Ансамбль імені Вірського настільки аншлаговий, що на нього за місяць до концерту квитки розібрали.
Звісно, вартість не така, як на "Вечірній квартал": аншлаг від аншлагу відрізняється. Буває з таким валом, як у "Кварталу", Тіни Кароль чи Ірини Білик, а буває з меншим, але порожніх залів, на щастя, нема.
- Що, на ваш погляд, змінюється (якщо змінюється) у смаках та вподобаннях вітчизняної аудиторії, яка сьогодні платить чималі гроші за квитки?
- На мій погляд, сьогодні час української сучасної культури. Для нас це можливість отримати український пісенний ренесанс. Вітчизняним митцям немає альтернативи: хочете чи ні, а концертне "меню" таке. Чужі не працюють, доводиться знайомитися зі своїми.
І, слід сказати, те, що відбувається на нашій сцені, відбувається на високому професійному і технічному рівні. Українські виконавці ставляться до концерту в Палаці "Україна" як до сповіді, звіту творчого, а не як до чергової можливості заробити мішок грошей і податися з ним додому.
Наш пріоритет - живе виконання, фонограми майже немає (хіба що в тих шоу, які знімаються для ТБ). Пропонуємо якісну живу музику українського виробництва. Змістовну, з душею створену, різножанрову, бо в нас і джаз, і естрада, і класика, і якщо шансон, то теж український, істотно відмінний від російського, і інструментальні оркестрові концерти...
Ось, приміром, захотів ManSound відзначити 20-річчя в Палаці "Україна" - відзначив. А "Піккардійська терція" три роки поспіль працює в Жовтневому палаці: мабуть, не відчувають або потреби, або спроможності. Ведемо перемовини з Іваном Дорном: хочеться, аби виступив у нас із зовсім новою для себе програмою. Із симфонічним оркестром, у фраку, з "метеликом". Якщо зважиться, це буде для нього новий досвід і новий щабель.
- Чи є перспективні плани концертної діяльності на 2016-й рік? Які великі зірки дали попередню згоду?
- Звісно, є. На півроку наперед розписаний малий зал, "Квартал-95" зафрахтував собі дати на 2016-й рік, у січні проведемо великий ювілейний концерт Оксани Білозір, у лютому - Віктора Павліка. Про Dire Straits я вже казав, будуть іще Томас Андерс, Алессандро Сафіна, Іво Бобул, ансамбль "Сухішвілі", Вахтанг Кікабідзе... Жити будемо.