Досить часто багато співвітчизників про декларовані права й обов’язки дізнаються з вітчизняних засобів масової інформації. І в цьому просвітництві народу, безперечно, лідирує телебачення, зокрема канал «1+1».
Кажуть, що професія журналіста — це адаптована до сучасності професія історика. Адже журналіст створює своєрідний літопис свого часу. «Літописці» каналу «1+1» щодня споглядають події в країні і за її межами та доносять побачене до глядача. Причому роблять це коректно, нейтрально, залишаючи за глядачем право на власний погляд. Генеральний продюсер каналу Олександр Роднянский одного разу сказав: «Ми завжди хотіли робити збалансоване телебачення, лояльне щодо держави, законно обраних представників усіх гілок влади. В умовах суспільної свідомості, що сприймає політичне мовлення як інструмент політичного впливу, це важко. Тому ми завжди декларували і, я вважаю, під-тверджували практикою нашу любов до дебатних, дискусійних видів політичного телебачення, завжди демонстрували своє бажання збалансовано відбивати різні точки зору, що існують у суспільстві. Я не схильний обвинувачувати політиків у тиску на медіа. Кожен вибирає для себе власну позицію. Я гадаю, ми будемо всі разом розвиватися і в результаті прийдемо — може, болісно і нескоро — до золотої середини, яка забезпечить відсутність агресивних і брудних засобів масової інформації, використовуваних в інтересах певних політиків чи дрібних шахраїв, і з другого боку — спокійну та збалансовану репрезентацію різних точок зору стосовно тих чи тих фактів політичної діяльності».
І канал справді дотримується вибраного шляху політичного нейтралітету, що вигідно відрізняє його від багатьох інших у вітчизняному телевізійному просторі. Водночас уся політична палітра новітньої історії України відображена в сюжетах ТСН: це і запеклі баталії на виборах різних рівнів, і скандали, пов’язані з відомими постатями нашої політики й економіки, і тихі провінційні історії про життя-буття простих українців, і гучні візити до нашої країни... Проте всі ці новини подаються аудиторії в спокійних, зважених тонах, без зайвих емоцій. Так, приміром, творча група телевізійної служби новин каналу «1+1» довго вибирала «лінію поведінки» щодо нещасного випадку — загибелі нашого співвітчизника в Польщі, коли його застрелив місцевий охоронець дорожнього порядку. За словами ведучої ТСН Алли Мазур, колег переповнювали емоції, цілком справедливі і зрозумілі в цій ситуації, але не можна було давати волю почуттям, бо це могло призвести до неправильного сприйняття інформації глядачем і викликати негативні наслідки. Свобода слова на каналі є (настільки, наскільки вона є в Україні), але з цією свободою треба ще вміти професійно поводитися.
Період гучних, історично значущих політичних кампаній — період випробувань на порядність, об’єктивність і професіоналізм для будь-якого журналіста, будь-якого видання чи телекомпанії. На гребені останніх виборів в ефірі «1+1» з’явилися політичні шоу «5х5», «Епіцентр» (у студійному форматі ток-шоу). Канал тоді демонстрував плюралізм думок, позицій і переконань, не втративши довіри свого глядача.
На каналі реанімовано журналістику «із людським обличчям». Починалася вона з невеликих сюжетів у «Телеманії», потім цей почин підхопила Ольга Герасим’юк в авторських «Версіях». Сьогодні соціальні проблеми в масштабах державних і окремо взятої долі звучать у програмах «Табу» та «Без табу». За рейтингом вони нерідко випереджають багато політичних «шоу» і навіть популярні мелодрами від світових кіновиробників.
Особливою віхою в історії каналу став нинішній телевізійний рік, що проходить під знаком документальних спецпроектів. Історичні спостереження Юрія Макарова, соціальні розслідування Ольги Герасим’юк, кримінально-психологічні дізнання Анатолія Борсюка — у них жива картина минулого і сьогодення нашої України. Без зайвого пафосу, а з логічним аналізом історії та сучасності.