Віктор Некрасов, киянин, безумно залюблений у своє місто і назавжди позбавлений радянським тоталітарним режимом можливості жити в ньому, повернувся до Києва. Він «зупинився» в будинку №13 на Андріївському узвозі, натхненно описаному ним у нарисі «Дім Турбіних», який 1967 року вся країна прочитала в журналі «Новый мир» №8.
Талановита, різнобічно освічена людина, за книгу «В окопах Сталинграда» увінчана найвищими державними нагородами, вирушила у вимушене вигнання — через свою волелюбність, активну громадянську позицію, що не збігалася з поглядами можновладців. Він дуже тужив за Києвом і друзями в оспіваному багатьма поколіннями поетів Парижі. І його повернення у своє місто саме тепер — у непростий для України час — символічне.
Виставка «Віктор Некрасов: повернення в Дім Турбіних» (куратор Тетяна Рогозовська) відкрилася в музеї Михайла Булгакова напередодні дня виборів. Створювали її важко — була ідея, з’явилася концепція (консультанти Віктор Кондирєв, Олександр Парніс, Кіра Пітоєва), але майже не було експонатів. Їх копітко звозили з усіх країн світу — книги та фотографії, особисті речі й картини, автографи та листи. Допомогу надавали багато людей, включно з нашим виданням.
Художник Дому, чудовий Бадрі Губіанурі, «вписав» Віктора Некрасова в Дім, тактовно й органічно з’єднавши двох письменників, двох киян.
Віктор Платонович повернувся й оселився в Києві, у своїй вільній, як він мріяв колись, країні назавжди.