UA / RU
Підтримати ZN.ua

Пошук світла

В Музеї історії Києва триває виставка "Світло" київського художника Сергія Попова.

Автор: Олег Смаль

Я сам міг спостерігати за багатомісячною кропіткою роботою митця і його друзів та однодумців, які займалися підготовкою цієї експозиції. Скажу відверто, я з деяким острахом заходив вперше до майстерні Сергія Попова, тому що знав над якою темою він працює - простір живопису, який критики називають абстрактним чи нефігуративним, густо заповнений гектарами полотен, створеними не лише видатними митцями, а й плодючими, мов кролики, друзями хвацьких арт-ділерів.

Проте побачене в майстерні, розмова з художником, який відверто розповідав про поштовхи долі , які надихнули його на цю велику серію робіт, об'єднаних єдиною темою: СВІТЛО, переконало мене в істинності і глибинності творчого результату.

Відкриття виставки було дуже детально і старанно продуманим та виконаним. Музичний та відео супровід, театральний драматизм появи кожного полотна, до потрібного моменту прихованого чорною драпіровкою. Мабуть, щось подібне відбувається при презентації якоїсь нової моделі "суперферрарі".

А далі було вільне спілкування митця з прихильниками його творчості. Скептиків я не помітив. Але зауважив, що люди обирали серед полотен, якусь свою роботу: синє, жовте, червоне світло… І багатьом воно здавалось настільки матеріальним, що вони простягали до нього долоні, мов до сонця, або якогось предковічного вогню…

Ольга Суботинас

Взагалі, що домінує у Всесвіті? Світло чи морок? Бедуїн під палаючим сонцем пустелі скаже: Без сумніву - світло. І навіть процитує слова пророка: "Веде Аллаг до світла свого того, кого побажає". Але наступає зоряна ніч, і приходить розуміння - темінь - володар небес, а планети, зорі, галактики - лише іскри в безмежжі.

А може ми просто недосконалий витвір природи і варто дослухатись поважних вчених, які сухо і неемоційно називають світлом просто променисту енергію, яка сприймається нашим органом зору - оком. І хто знає може якісь полохливі летючі миші бачать опівнічне небо, як палаюче різнобарвне багаття. А ми обмежені таким вузьким сектором сприйняття хвиль і змушені вигадувати якісь хитрі прилади, які перетворюють ультрафіолет та ультра червоність в щось доступне нашому зору.

Але художник завжди працює зі світлом та тінню. І не важливо - це станковий живопис, вітраж, лінійна графіка, чи монументальна скульптура.

Вже митці Відродження, задовго до відкриттів та гіпотез Ньютона і Гюйгенса, інтуїтивно відчували фізичну природу світла.

Техніка "сфумато", яка стирала жорсткі грані між світлом і тінню, згодом була проаналізована і пояснена хвильовою теорією, переконливими схемами і формулами та мудрими термінами - дифракція, інтерференція…

Звичайно, і в творах художника, і в його світосприйнятті може переважати морок, який свідомо чи підсвідомо відтворює внутрішній стан душі митця. Але творити темноту не є надскладним завданням. Навіть культовий твір-маніфест "Чорний квадрат" Малевича сприймається не як фрагмент беззмістовної чорноти буття, а як очікування світла. "Світло - добро", це не аксіома. Ядерний спалах Хіросіми, яскравіший тисячі сонць - апофеоз смерті. Чи не тому один із міфологічних володарів пекла носить ім'я Люцифер - носій світла. Парадокс! Адже первинно римляни Люцифером називали вранішню зорю - планету Венеру.

Ольга Суботинас

Чи всім потрібно світло? Славетний французький філософ Дені Дідро в своєму листі до сліпих описує факт про відомого лікаря Девіля "він зняв катаракту в одного коваля, який втратив зір внаслідок постійної роботи біля горнила. За 25 років сліпоти, коваль так звик користуватись іншими органами чуттів, що лише силою можна було примусити його користуватись повернутим йому органом зору. Девіель говорив йому, лупцюючи : "Будеш ти, врешті, дивитися, мучителю!"

Альберт Енштейн говорив, що люди, аби порятуватись від несправедливості і жорстокості світу, починають займатись наукою чи мистецтвом. Його фантастична лаконічна фізична формула Е=мс2 давно стала в ряд мистецьких символів. Прикро, звичайно, що швидкість світла є гранично можливою у нашому всесвіті. Але художники зовсім творять інші виміри і зовсім не зобов'язані дослухатись до непорушних законів світобудови.

Людина народжується і вперше бачить світло - воно дає сподівання щастя життя. Перед порогом завершення життєвого циклу багато людей бачить яскраве проміння. Це теж, можливо, запрограмована надія на те, що темряви там не буде.

Отже, "FIAT LUX!" "Хай буде СВІТЛО!"