"Україна в епіцентрі світового шторму" (К.: "Ярославів Вал", 2017.) - книга прозрінь (як зазначено на обкладинці) - по суті, є політологічним аналізом найновітнішого періоду.
Ця нова книжка Юрія Щербака складається з шести частин ("Напередодні великої крові", "Вторгнення", "Ніколи ми не будемо братами", "Історичні паралелі", "Майбутнє: роздуми, гіпотези, сумніви", "Інтерв'ю, заяви, коментарі"), передмови та авторської післямови.
Автор реконструює шлях української нації новітнього періоду, показуючи, що на сучасному етапі побудови незалежної держави над нами тяжіють привиди минулого. І часом ці привиди настільки потужні, що не знаєш, чи ти маєш справу з чимсь ефемерним (результатом психічного розладу), чи з тілесним і конкретно зримим, що набуло нової форми. Історія початку ХХІ століття типологічно подібна до історії початку століття ХХ, на який припало чимало "планетних неврозів" у зв'язку з революціями, зміною соціально-економічних формацій, світовою війною… Нині ми переживаємо події, які так само мають епохальне значення. "Все, що сталося в Україні під час і в результаті російської агресії, - це подія не локального і не регіонального значення.
Це - явище всесвітньо-історичне, глобальне.
Це - зіткнення двох цивілізацій: цивілізації минулого, середньовічних деспотій, де панують інквізиція, ЧК-НКВД-МГБ-КГБ-ФСБ, гестапо і СС, таліби та зарізяки ісламської держави, й цивілізації майбутнього, заснованій на повазі до прав людини і прав народів на вільне існування.
І сьогодні ще не відомо - хто переможе в цьому зіткненні", - зауважує Ю.Щербак у передмові до видання. Свої міркування про планетарне значення подій новітньої історії України автор як справжній політолог-аналітик обґрунтовує тим, що "за 2014-2016 роки …> тільки агентство Reuters опублікувало 4875 повідомлень на тему війни та мінських переговорів, Wall Street Journal - 638, New York Times - 558, Guardian - 492, Washington Post - 450 заголовків (Українська правда, 22.09.2016)".
Юрій Щербак - лікар, дипломат і письменник - володіє унікальною здатністю розглядати політичні явища на широкому соціокультурному й історичному тлі, пропонуючи тверезий спосіб бачення дійсності. Його інтерпретація побудована на скрупульозному аналізі фактів. Авторові властиві "усміхнений скепсис" та іронія, які зцементовують конструктивність видання, поширюючи здоровий глузд у свідомості читачів.
Попри жахіття часу теперішнього, здоровий глузд повинен перемагати, позаяк лише він здатний протидіяти абсурду й злу. Стратегія опису історії у книжці нагадує погляд лікаря, якому доводиться працювати не з людським тілом, а з тілом історичним, ментальним.
В одному з есеїв ідеться про трагічну долю Фамагусти: "Моя доля склалася так, - пише Ю.Щербак, - що я побував у двох мертвих містах - Прип'яті та Намійо. Містах, розташованих на величезній відстані одне від одного, - в Україні та Японії. Містах-привидах, полишених мешканцями після ядерних катастроф на Чорнобильській АЕС та станції Фукусіма-Дайїчі.
Але не чув донедавна про мертве місто Фамагуста, що виникло не внаслідок ядерної катастрофи, а в результаті війни 1974 р. на Кіпрі між турецькою і грецькою громадами" (с. 198). Нині події в Україні можуть стати або імпульсом до переформатування геополітичної мапи на засадах здорового глузду і світової безпеки, або початком третьої світової війни. Здоровий глузд має перемогти, а Україна не повинна повторити долю Фамагусти.
Книжка має важливе значення для розуміння реальності. Нині ми, здається, відійшли від можливості відчувати нашу добу "на дотик". Агресивні форми візуалізації теперішнього, представлені, зокрема, і в соцмережах, дають можливість ілюзії часу: ми легко можемо дізнатися, що відбувається на іншому кінці планети, не виходячи з дому і за
5 хвилин.
Людина перебуває посеред "шторму" інформації. Така перенасиченість визначає інакше ставлення до подій, які відбуваються навколо. Ми просто не здатні відкрити душу всьому цьому. А отже, час теперішній більш прагматичний, холодний, у ньому вже немає такого емоційного переживання історії, як на початку 1990-х.
Книжка Ю.Щербака визначає ціннісні категорії життя людини і нашої історії, представленої в антропологізованих формах, тобто таких, де в центрі - людина. Здається, що в сучасних філософських дискусіях ми часто забуваємо про чинник "історії", "культури", "часу", який у всі культурно-історичні епохи вважався найважливішим. Цей чинник - людина. "Україна в епіцентрі світового шторму" - історичний наратив, наділений "людськими рисами"; це історія, написана про людину і для людей.
Попри аналітичний виклад, побудований на суворому дотриманні фактів, Ю.Щербак, уже як письменник, пропонує не менш важливі для нашого часу філософсько-культурологічні узагальнення про природу Зла, фізичну і метафізичну. Й осердя планетарного Зла сьогодні сконцентроване не в Африці чи Південній Америці, віддалених від нас океанами і сотнями тисяч кілометрів. Осердя Зла - у путінській Москві, серці неоімперії, яка постає втіленням найжахливіших інстинктів та енергій, акумульованих у російському народові. "…геополітичні плани Путіна не обмежуються знищенням України. Вони значно масштабніші - недаремно Тімоті Снайдер, один з найвідоміших істориків пострадянських країн, поставив Путіна поміж Адольфом Гітлером та Йосипом Сталіним, враховуючи їхні методи загарбання і знищення Польщі й Чехословаччини (УНІАН, 9.10.2014).
Ключ до розуміння Путінових геополітичних мрій та уявлень про світ дає книжка, що кілька років пролежала на столі хазяїна Кремля і привернула увагу численних відвідувачів президентського кабінету. Книжка ця - "Третя Імперія" якогось Міхаїла Юрьєва, в якій розповідаються події 2053 року …>.
У результаті після перемоги Росії над країнами НАТО у світі залишається п'ять мегадержав: Американська Федерація, Ісламський халіфат, Російська Імперія, що охоплює всю Європу, включно з британськими островами (!), Піднебесна республіка Китай та Індійська конфедерація. (Новый Регион. Константин Зельфанов. Спецоперация Путина "Третья империя", 18.02.2015).
Варто зауважити, що книжку видано в 2006 р. (!). Чим не підручник геополітики для Путіна?" - риторично запитує Ю.Щербак (с. 101-102).
На презентації книжки Ю.Щербак процитував деякі фрагменти з "доктрини русского міра", де йшлося про те, що територіальна цілісність, суверенність України апріорі не можуть бути предметом національної ідеї Росії. Отже, сучасний російський неонацизм спрямований передусім на поділ України, розламування нашої території, на пошук чинників розбрату всередині країни. Натомість, як наголосив Ю.Щербак, лише в єдності українців і полягає та сила, якої боїться агресор.