Картина Одеської кіностудії «Біля річки» (режисер Єва Нейман) не здобула преміальної пошани в Москві (на недавньому Міжнародному кінофестивалі), зате удостоїлася срібної нагороди 37-го Міжнародного кінофестивалю в Лагові (Польща).
Польський кінофорум, звісно, не категорія «А». Проте й не якась там категорія «Г». Це пристойний європейський, до того ж, найстарший, фестиваль. А коли зважити, що в конкурс віддали свої фільми такі майстри, як Павло Лунгін, то конкуренція на цьому фронті загострюється.
До речі, саме «Острів» Павла Лунгіна заслужив «золото» у Лагові. Ця картина стала і сенсацією російського кінобізнесу. Вона здобула всі можливі «Ніки» й «Орли». І що найдивовижніше, навіть під час різдвяного телепоказу на каналі «Росія» саме «Острів» — стрічка філософська, повільна, релігійна — мала оглушливі рейтинги, задавивши і старі, і нові пісні від «головних».
Бронзу на польському кінофесті завоювала картина «Графіті» Ігоря Апасяна. А всього в показі брало участь 16 фільмів із європейських країн.
Ну а «срібло», присуджене українській картині «Біля річки», тим більше радує, що, за даними «ДТ», на Московському фестивалі у цього фільму все мало скластися дещо інакше. Принаймні спеціальний приз нібито світив. На жаль, грузини виявилися спритнішими — і саме спеціальним престижним трофеєм заохотили стрічку «Російський трикутник» режисера Алеко Цабадзе (фільм, до речі, знімали в Києві). А за «Річку» двома руками голосувала Рената Литвинова — член журі ММКФ. Та й інші радісно піднімали свої руки... Але — переможців уже точно ніхто не судить.
Картину «Біля річки» знімали переважно в Бердичеві. Років зо два тяглася волинка з держфінансуванням. У головних ролях — Ніна Русланова і Марина Поліцеймако. Недавно фільм було показано і в рамках Міжнародного кінофестивалю в Роттердамі. А стосовно Росії та Польщі режисер Єва Нейман не засмучується: «У картини були серйозні конкуренти. Але перемога на будь-якому форумі — не самоціль. Сама участь у міжнародних фестивалях — уже певне досягнення фільму». Рецензія на кінострічку «Біля річки» — у минулому номері «ДТ».