Гільйотина України — таким прізвиськом охрестив один із сучасників багаторічного керівника ГПУ-НКВС 20–30-х рр. ХХ ст. В.Балицького. Саме цій людині, його ролі у тяжких подіях історії присвячена книга Ю.Шаповала та В.Золотарьова «Всеволод Балицький. Особа, час, оточення». Спираючись на унікальні документи і матеріали, автори вперше детально відтворюють основні етапи життя головного чекіста України того часу, розкривають його роль у створенні радянських спецслужб та в керівництві ними, обставини загибелі.
Але зміст книги значно різнобічніший. Описуючи життя конкретної людини, автори через її діяльність розкривають характерні риси очолюваної нею каральної структури, що здійснювала терор заради утвердження диктатури і сама стала знаряддям особистого всевладдя. Жодна держава не обходиться без застосування примусу щодо тих, хто посягає на загальну безпеку, не виконує законів. Але каральні органи, здійснюючи за дорученням держави такий примус, тільки тоді діють ефективно, коли напрями, форми і методи їх діяльності цілком адекватні загальноприйнятим людським нормам, обмежені визначеною в конституції компетенцією захисту суверенітету, територіальної цілісності, законних інтересів держави, прав та свобод громадян. Інакше, як переконливо показали автори книги, примус перетворюється на криваву вакханалію, яка поглинає мільйони безневинних і, врешті-решт, й самих ініціаторів терору.
Життя В.Балицького — наочний того приклад. За його активної безпосередньої участі та під його керівництвом внаслідок беззаконних і свавільних дій зазнали переслідувань, а значною мірою були знищені за свої політичну діяльність, інакомислення, висловлювання, релігійні переконання, а часто взагалі навіть без натяків на якісь конкретні провини перед режимом, на раз лише за певну соціальну чи національну приналежність, цілі верстви населення.
Автори показують «сходження» героя — від сина скромного помічника бухгалтера — до керівника ГПУ України і одночасно члена колегії ГПУ СРСР (з 1923 р.). Далі розкривають активну участь В.Балицького у здійсненні «революції згори» — утвердженні необмеженої влади Сталіна в 1923—1928 рр. Мороком віє від сторінок книги, присвячених активній участі В.Балицького у здійсненні «великого перелому», масових репресіях проти української інтелігенції, селянства; в організації голодомору 1932—1933 рр., етнічних чистках, політичному терорі 30-х рр. Показано, як врешті-решт, що пророче передбачила лідер лівих есерів М.Спиридонова, сама партія опинилася в руках створеного нею власного озброєного загону — «чрезвичайки», органів державної безпеки, які піднялись над партією і всіма державними органами. В книзі показано, як це сталося. Розкрито принципи діяльності НК–ГПУ–НКВС, висвітлено, що визначилось їхньою ініціативою, а що — вказівками сталінського режиму.
Книга відзначається науковим підходом до аналізу складних суспільних процесів, конкретних людей, що потрапили в жорна історії. На відміну від багатьох авторів, які збиваються на одноманітний «викривальний» пафос загальними словами, рецензована книга спирається на широку архівно-джерельну базу. Відповідно до фактичних даних, показується, що В.Балицький не був беззастережним фанатиком більшовицьких ідей, навіть починав політичну діяльність як меншовик. Він не був тривіальним казнокрадом, хоча сповна користувався можливостями свого становища і навіть нерідко переходив їх межі. Не був таким собі безмежним гульвісою, хоч і не цурався амурних втіх. Не був безжальним інтриганом, хоч організовував підслуховування розмов, провокації, переслідував незгодних, навіть у власному відомстві.
Висвітлення біографії Балицького дало можливість авторам показати і осмислити структуру, функції та механізм діяльності НК–ГПУ–НКВС, їх місце і роль у специфічній системі тодішньої партійно-державної влади, більш повно розкрити природу і сутність останньої.
Заключні сторінки книги наочно демонструють правильність біблійної поради: «не роби іншому нічого такого, щоб ти не хотів, щоб робили тобі». На В.Балицького, совість якого заплямована багатьма загубленими людськими життями, чатувала доля його жертв. У 1937 р. його було заарештовано, засуджено в особливому порядку, без дотримання передбачених для судового процесу процедур, навіть не судом, а комісією (особливою нарадою) при НКВС СРСР, до страти. Пізніше, уже в 50-х рр. ХХ ст., офіційною перевіркою було спростовано обвинувачення В.Балицького у приналежності до антирадянської військової змови. Але заодно було встановлено, що «в апараті НКВС УРСР, керованому Балицьким, мали місце грубі порушення соціалістичної законності, застосовувалися заборонені методи ведення слідства, фальсифікувалися слідчі справи на необґрунтовано заарештованих радянських громадян…» Клопотання про його реабілітацію було відхилено. Справедливість такого висновку підтверджують і матеріали книги.
У другій її частині видрукувано стислі біографічні відомості про співпрацівників В.Балицького. В цих коротких довідках міститься багато конкретної, часом — сухої, але правдивої, а відтак жорстокої інформації. Саме ці люди своїми свавільними діями, нехтуванням елементарних норм, шляхом прямого беззаконня посилали мільйони на смерть чи поневіряння в тюрмах і таборах ГУЛАГУ. І самі ж потім зникали у пащі кровожерного молоху репресій.
Ця книга є першим і на сьогодні найповнішим дослідженням про В.Балицького. Звичайно, ця біографічна розвідка про нього потребує уточнень і доповнень. Навіть з огляду на те, що не всі факти авторам вдалося з’ясувати так, як їм хотілося. Але книга є вагомим внеском не тільки в осягнення долі певної особистості, а й дає можливість на прикладі її житті та діяльності зрозуміти важливі грані конкретно-історичного процесу складного і трагічного періоду нашої історії.