Коли невиправні галомани розмірковують про стару добру Англію, вони звичайно згадують, що Араміс не міг вибачити англійцям трьох речей. По-перше, туману, по-друге, пристрасті до пива, а не до вина і, по-третє, звички стригти волосся. Саме цей список мушкетерських претензій до Англії згадався мені, коли я розкрила книжку киянина Л.Гамбурга «Гуллівер, Аліса, Вінні-Пух і всі-всі-всі... (запрошення в англійську дитячу літературу)» (Інтерпрес ЛТД, 1996, художнє оформлення Є.Камінського). Та палка любов автора до Англії та її дитячої літератури подолала мої галоманські упередження. Леонід Гамбург любить Англію без жодних сумнівів і претензій, він із захватом «грає в англійство» на сторінках своїх книжок, одна з яких присвячена англійській дитячій літературі, а інша — Шерлоку Холмсу та доктору Ватсону.
«Однією з моїх улюблених книжок є роман Джейн Остін «Гордість і упередження», — повідомляє Леонід Гамбург у «Гуллівері, Алісі і всіх-всіх-всіх...» І додає: «Англійці справді пишаються своєю літературою, своєю культурою. Пишаються по праву і без всякого упередження». Справді, прочитавши книжку Гамбурга, можна донестями закохатися в ті складові острівного англійського характеру, які континентальним французам здаються кумедними й дивними: непохитний консерватизм, респектабельність, яка старанно оберігається, страх опинитися в безглуздій ситуації, старанно вивірені та дозовані правила пристойності. Адже все це таке миле й зворушливе: і камін, перед яким засідають Шерлок Холмс із доктором Ватсоном, і урочистість у кожному русі та жесті, і горезвісний спортивний дух. І навіть із туманом і пивом можна зрештою змиритися.
«Навряд чи знайдеться країна, в якій чарівний світ був би так густо населений, як в Англії, — пише Л.Гамбург. — Оскільки кожний «чарівний тип» представлений сотнями, а іноді й тисячами осіб, то густота чарівного населення Британських островів була кілька років тому цілком порівнянна з густотою населення, яке заробляло хліб у поті чола свого». «Гуллівер, Аліса і всі-всі-всі...» присвячена «чарівним особам» та їх урочистим прогулянкам по Британських островах і, звичайно, тим, хто ці прогулянки увічнив. А саме — «диваку з диваків» Едварду Ліру, шановним оксфордським професорам К.С.Льюїсу і Д.Р.Р.Толкіну, статечному математику Льюїсу Керроллу, ну й само собою — Джонатану Свіфту з Оскаром Вайльдом. Одне слово, усім милим джентльменам, які з задоволенням нехтували й англійською респектабельністю, і консерватизмом задля небувалого та чудесного.
Втім, прочитавши книжку Л.Гамбурга, вкотре переконуєшся, що в кожному незворушному англійці сидить дивак, готовий, на кшталт Едварда Ліра, складати лимерики або хоча б завчати їх напам’ять. Виходить, що горезвісний «англійський характер» — химера, і коли туман розсіюється, перед нами виявляються «диваки диваковські», які заткнули за пасок найвеселіших французів. І ці оригінали лише грають у «англічанство», а, награвшись, вигадують казкові божевільні країни з небувалими правилами гри.
«Гуллівер, Аліса, Вінні-Пух і всі-всі-всі...» — не підручник і тим паче — не наукова праця, присвячена дитячій англійській літературі. Автор, утім, називає свою книжку путівником. Путівником смарагдовим островом і його чарівними територіями, дотепер населеними «казковими особами». На ці чарівні «пасовища» Леоніду Гамбургу вдається проникнути легко, оскільки його невичерпна та зворушлива любов до Англії відчиняє всі існуючі затвори й дозволяє бути знайомим з героями лимериків Едварда Ліра і казок Оскара Вайльда.
Обидві книжки Л.Гамбурга видані за підтримки посольства Великобританії в Україні. Автор дякує за допомогу у розумінні англійського характеру колишньому послу Великобританії в Україні Саймону Гімансу, професору Крайст-Черч коледжу Пітеру Оппенгеймеру, викладачу літератури коледжу св.Анни Лізі Пастернак (до речі, племінниці Бориса Пастернака), автору Оксфордського довідника з дитячої літератури Гемпфрі Карпентеру, англійським письменницям Джилліан Еверлі та Юлії Бріггс, а також редактору відділу дитячої літератури видавництва Окфорд Юніверсіті Пресс Рону Гіппі. Цікаво, чи погодилися всі ці леді та джентльмени з гамбургівським трактуванням англійського характеру? Ясно одне, це трактування — привід до освідчення в любові до англійців і англійства. А попереду — звернення автора до англійського гумору, саме йому присвячуватиметься третя книжка.