Невдовзі фанфари сповістять людству про перше десятиріччя існування на політичній карті світу відродженої Української держави, ідеологом, теоретиком, творцем і першим президентом якої був Михайло Грушевський.
Складний життєвий шлях пройшов цей Великий Українець. 34 роки відміряла йому доля у ХІХ столітті і стільки ж — у ХХ. Царський уряд звинуватив його у шпигунстві на користь Німеччини і відправив на заслання до Казані. Більшовики громили його оселю в Києві прямою наводкою з гармат. Наступного дня після обрання його президентом УНР, в квітні 1918 року, на його життя вчинено замах. З принципових міркувань він відмовився стати членом Української Академії наук за призначенням гетьмана Павла Скоропадського і визнав своє обрання її дійсним членом лише академічною колегією у 1923 році під час перебування в еміграції.
Уряд Радянської України видав у 1923 році академіку М.Грушевському охоронного листа і через десять років затаврував його як «теоретика буржуазного націоналізму», як «вождя української контрреволюції», репресував і згноїв в таборах ГУЛАГу учнів його історичної школи. Агентами ОГПУ академік М.Грушевський був заарештований, перебував під слідством і вдруге опинився на засланні в Росії. Якщо у 1917 році він повернувся в Україну легітимно обраним головою Української Центральної Ради, то у 1934 р. — у труні.
Визнанням заслуг людини перед нацією та світовим загалом служить поява окремої галузі науки: в Україні шевченкознавства, грушевськознавства тощо. Без лоції, тобто без біобібліографічного забезпечення успішний розвиток яких гальмується. Наявність біобібліографії, тобто поєднання інформації стосовно життя та діяльності конкретної особи з фактичним інтелектуальним доробком останньої — чіткий барометр ставлення суспільства до заслуг історичної персоналії: воно чи возносить її в ранг національного героя, чи віддає забуттю, остракізму.
Першою цеглиною у підвалини національного грушевськознавства стала поява у 1906 році у Львові «Наукового збірника, присвяченого професору М.Грушевському учениками й прихильниками з нагоди його десятилітньої праці в Галичині (1866—1904)» з бібліографічним додатком «Реєстр наукових і літературних праць проф. М.С.Грушевського до року 1905». У Києві з’являється «Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергійовича Грушевського: З нагоди шістдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльності». У додатку — Абетковий покажчик праць М.Грушевського за 1905—1928 роки. Це була перша, вона ж й остання, бібліографія праць Михайла Сергійовича за радянських часів. З національного героя тоталітарний режим робить його ворогом нації. В Україні друкуються нищівні публікації, більшість з яких наведена в монографії проф. В.Сарбея під рубрикою «Научная несостоятельность буржуазно-националистической исторической концепции М.Грушевского и его «школы».
У 60-ті роки АН УРСР започаткувала серію «Біобібліографія вчених УРСР», і академік М.Грушевський мав всі підстави бути вшанованим одним з перших, проте до цього часу на батьківщині найвидатнішого українського історика, державотворця вона не видана.
У другій половині ХХ століття центром грушевськознавства стала редакція часопису «Український історик» (США). Зусиллями вчених української діаспори в Америці та Європі проводяться наукові форуми для обговорення результатів дослідження різних аспектів грушевськознавства. У 1984—1985 рр. в Торонто та Мюнхені виходить у світ відповідно англійською та німецькою мовами біобібліографічна праця американського професора українського походження Любомира Винара «Академік Грушевський. 1866—1934».
З проголошенням у 1991 р. незалежності України спали грати із «спецхранів», і громадськість отримала можливість для всебічного ознайомлення і вивчення спадщини М.Грушевського. Центр грушевськознавства повернувся на батьківщину. До 125-річчя з дня народження М.Грушевського академічний науковець Борис Грановський підготував до друку покажчик «Академік М.Грушевський. Матеріали до біобібліографії (1914—1934 рр.)». Академія наук УРСР відмовилась його видати, мотивуючи це тим, що немає коштів, хоча для цього потрібні були всього лиш 220 крб. Працю видав Головархів України. В березні 1991 року львівська міська газета «Ратуша» видрукувала повідомлення про видання Археографічною комісією АН УРСР (голова — член-кореспондент АН УРСР П.Сохань) книги «Михайло Грушевський. Бібліографічний покажчик». Не створено і не видано.
У квітні 1995 р. дирекція Інституту української археографії та джерелознавства НАНУ письмово звертається до директора Інституту української книги академіка П.Тронька з проханням дозволити Б.Грановському працювати над створенням біобібліографії М.Грушевського і отримала згоду. Була досягнута домовленість: Національна бібліотека України ім. В.Вернадського, в структурі якої перебуває ІУК, створює рукопис покажчика, а ІУАД ім. М.Грушевського — макетує і видає його. Видання покажчика значилося в проекті урядових заходів до 130-річчя від дня народження М.Грушевського. Поліграфічні витрати держава брала на себе — 0,5 млрд. карбованців (курс 1995 р.).
В основу рукопису біобібліографії «Академік Михайло Грушевський» були покладені наведені вище напрацювання попередніх вітчизняних та закордонних бібліографів, суттєво доповнені інформацією про життя та діяльність Великого Українця, та видання його наукової спадщини за останні 110 років. За побажанням редакційної колегії рукопис був доповнений відомостями про всі присвячені ювіляру друки, які з’явилися в «рік Грушевського» (1996 р.), тому хронологічні рамки зросли до 111 років. За порадою співголови редколегії академіка О.Онищенка бібліографічна редакція видання була здійснена кваліфікованим фахівцем. Рукопис покажчика двічі рецензувався у відділі наукової бібліографії НБУ ім. В.Вернадського визнаним грушевськознавцем, доктором історичних наук Р.Пирогом, його переглядали проф. Л.Винар та доктор історичних наук Я.Дашкевич. З урахуванням зауважень рецензентів рукопис був доопрацьований і в вересні 1997 р. переданий в ІУАД ім. М.Грушевського НАНУ для макетування та видання. Дирекція останнього запевнила, що до кінця року покажчик стане надбанням широкого загалу.
Марно чекали на покажчик науковці-грушевськознавці. Директор академічного закладу ім. М.Грушевського, лауреат премії ім. М.Грушевського член-кореспондент НАНУ Павло Сохань не збирався його видавати з тієї причини, що укладач Борис Грановський не «визначився» із співавторами. Під різними приводами зволікалась підготовка рукопису до друку, тасувались рецензенти, з їх рецензіями до цього часу укладач не ознайомлений, жодного разу на засідання редколегії покажчика його не запросили. Важко Борису Васильовичу було усвідомити, що стільки років пошуків, праці, зусиль та коштів витрачено марно…
Незабаром 135-річчя від дня народження Михайла Сергійовича. Майже навпроти будинку президії Національної академії наук України зусиллями вдячних киян споруджено величний пам’ятник державному діячеві та видатному вченому України академіку М.Грушевському. Здається, що зі свого постаменту він дякує простому люду за виказану йому шану і з докором поглядає на вікна штабу національної науки, в якому він свого часу творив і відстоював вільну Україну і керівники якого не спроможуться віддячити йому належним чином.