З 24 жовтня по 1 листопада у столиці проходить 45-й Міжнародний кінофестиваль "Молодість". І нинішнього року фестиваль супроводжують фінансово-економічні проблеми, відсутність яскравих закордонного кінозірок. Але, як завжди, залишається хороше кіно - головний козир "Молодості". Першокласного кіноконтенту в рамках фесту буде чимало: майже 200 стрічок. Наприклад, одна з них - "Кінець чудового світу" - стала джерелом парафразу в заголовку цієї статті.
Із двох сотень фестивальних картин DT.UA вибирає те, що небажано пропускати справжнім поціновувачам десятої музи.
"Голуб сидів на гілці, розмірковуючи
про буття"
"Уперше за тривалий час на Венеціанському кінофестивалі переміг справжній шедевр!" - сказав торік критик Антон Долін.
Цією стрічкою шведський класик Рой Андерссон закрив трилогію про те, "як бути людиною". Кожна частина виходила з інтервалом у 7 років і регулярно демонструвалася в Каннах. У 2000-му - "Пісні з другого поверху", в 2007 - "Ти, що живеш".
Безсюжетний "Голуб сидів на гілці..." представляє веселий і водночас трагічний абсурд буття. Епізоди фільму складаються у гротескну фреску різних подій, ніяк не пов'язаних між собою. Крізь сюжет проходять безліч колоритних персонажів: викладач фламенко, перукар, капітан-невдаха, комівояжери, король Карл XII після битви під Полтавою тощо. Як відзначають ЗМІ, герої стрічки - не так живі люди, як опудала, випотрошені й виставлені на потіху публіці в якомусь антропологічному музеї.
"Звідти" ("Здалеку")
Ця картина - переможець Венеціанського кінофестивалю 2015 р. Фільм Лоренцо Вігаса боротиметься за призи повнометражного конкурсу "Молодості". У центрі сюжету - заможний чоловік, який платить молодим людям за близьке спілкування, що, на перший погляд, не передбачає інтимної близькості… Критики по-різному поставилися до цієї картини. Одні дорікнули в передбачуваності, неоригінальності авторської мови. Інші, навпаки, побачили в стрічці драму зрілості, яка хоче, бодай за гроші, підбадьорити згасаючу молодість.
"Ішканул"
Гватемальська стрічка Хайро Бустаманте оповідає про сімнадцятирічну дівчину Марію з народу Какчікель, що живе з батьками на кавовій плантації біля підніжжя діючого вулкана. Її планують видати заміж за старшого робітника на фермі. Обурена дівчина не особливо хвилюється через домовлене весілля з чоловіком, котрого не любить. Головна мета Марії - опинитися по той бік вулкану. Вона хоче за будь-яку ціну переїхати у велике місто, що практично неможливо для корінної жительки тих країв. Долю героїні кардинально змінюють дві події: укус отруйної змії та зваблення робітника плантації, який має намір емігрувати до США.
На Берлінському кінофестивалі фільм відзначено призом Альфреда Бауера, який вручається картинам, що відкривають нові шляхи в кіномистецтві.
Стрічка виходить за рамки жанру соціальної драми. "Це виразне авторське слово як на актуальну злобу дня, так і суто позачасове, універсальне", - вважають критики. Після показу на Берлінале кінознавці відзначили: стрічка приваблює не тільки екзотикою, а й авторською зрілістю режисера-дебютанта. Фільм об'їхав безліч фестивалів, однак призи отримував рідко. Побачимо, чи принесе йому нагороди київський кінофорум. Фільм бере участь у повнометражному конкурсі.
"Горобчики"
Один із найпомітніших режисерів Ісландії Рунар Рунарссон презентує на "Молодості" новий твір, за який він уже отримав головну нагороду кінофоруму класу "А" у Сан-Себастьяне.
Роботи цього фільммейкера регулярно потрапляють на престижні кінофоруми. А 2006 р. він навіть номінувався на "Оскар" із картиною "Остання ферма". Нагороди Американської кіноакадемії не одержав. Однак раніше цю картину було відзначено двома призами на "Молодості". Одне слово, Рунарссон свого часу став одним із режисерів, яким київський кінофорум допоміг відчинити двері у вищу лігу авторського кіно.
"Горобчики" - розповідь про шістнадцятирічного Арі, що живе з матір'ю в Рейк'явіку. Спокійне існування сімейства переривається її рішенням виїхати в іншу країну на заробітки. У зв'язку з чим хлопець змушений залишити столицю і переїхати до батька, у віддалений район Західних Фіордів. Його друзі, котрі колись жили в цих краях, давно роз'їхалися, а стосунки з батьком далекі від ідеальних. Переїзд примусить Арі розпрощатися з дитинством і почати доросле життя...
"Подія"
Доки українські кінематографісти намагаються встигнути зафіксувати політичні та воєнні події в нашій країні, Сергій Лозниця пішов далі, взявшись за переосмисленням минулого. Його документальна стрічка "Подія" переносить глядача в Ленінград 1991-го, заглиблюючи у вихор серпневого путчу. Картина становить диптих із попереднім гучним фільмом "Майдан". Стрічки документують масштабні політичні події пострадянського простору, розділені 23 роками. Їх порівняння актуальне, неоднозначне й провокаційне.
"Подія" змонтована з хронікальних кадрів. Прем'єра відбулася на останньому Венеціанському кіноогляді, де здобула високі оцінки критиків.
Яка сила насправді стояла за натовпом на Двірцевій площі в Ленінграді? Що відбулося в ті дні: падіння режиму чи його трансформація? Хто ці люди, які дивляться в камеру: переможці чи переможені? Ці та багато інших запитань ставить глядачеві Сергій Лозниця.
Фільм виходить в український прокат наступного дня після завершення кінофестивалю - 2 листопада.
"Барани"
Фільм-тріумфатор другого за значущістю конкурсу Канського кінофестивалю "Особливий погляд". Це розповідь про братів, які розводять овець, живуть по сусідству й не розмовляють один і одним 40 років. Але в їхні краї приходить лихо. Смертельна хвороба уражає отару одного з братів. Щоб уникнути поширення епідемії, влада приймає рішення ізолювати тварин. Для фермерів це рівнозначно вироку, адже вівці - головне джерело їхнього доходу. Щоб залишитися в долині і продовжувати займатися своєю справою, один із братів бере до рук рушницю, а другий мобілізовує всю свою хитрість та спритність.
Старим ворогам доводиться забути колишні кривди і об'єднатися для порятунку найважливішого, що є в їхньому житті, - баранів.
Режисер притчевої стрічки Грімур Хаконарсон, чиї фільми регулярно потрапляють на київський кінофорум, - ще один пестунчик "Молодості".
"З. О. С." (Звільнити Олега Сенцова)
Російський документаліст Аскольд Куров ("Зима, йди!", "Ленінленд") узявся за фільм про Олега Синцова, щойно почалися перші судові засідання у справі українського режисера. У цій півторагодинній стрічці з'являються друзі, колеги, родичі Олега. Демонструється хроніка із залу суду.
Як і попередні роботи Курова, фільм обіцяє бути більш аналітичним і психологічним, ніж скандальним. "Зазвичай я вибираю теми, які стосуються мене особисто. Взагалі, документалістика для мене - своєрідна психотерапія. Я знімаю кіно, щоб розібратися у певній проблемі… Та водночас це ще й спроба змінити ситуацію. Питання не в тому, щоб вивалити на екран недуги соціуму. А в тому, щоб діагностувати проблеми, які заважають жити краще", - розповідає режисер.
"Серіз"
На цей час в Україні знятий лише один повнометражний ігровий фільм, у якому відображено події в центрі Києва взимку 2013/14 років. (Ця стрічка, зроблена харківським режисером по гарячих слідах, вийшла настільки слабкою, що не викликає навіть негативних емоцій).
Фільм француза Жерома Енріко "Серіз" розповідає про зухвалу чотирнадцятирічну дівчину з рожевим волоссям. Утомившись боротися з неслухняною донькою, мати відправляє головну героїню до батька - в Україну. Поїздка докорінно змінить свідомість дівчинки-підлітка, зацикленої на власних проблемах. Її візит у нашу країну збігається з Євромайданом. І дівчині доведеться дізнатися, що таке "революція" й "патріотизм", що Ленін - не бразильський рок-співак, як вона вважала раніше.
"Кінець чудового світу"
Одна з багатьох картин, яких не вдасться подивитися поза "Молодістю". Стрічка японського режисера Дайго Мацуї має практично всі ознаки фільмів, котрим негласно закрито прохід в український кінопрокат, оскільки картина розповідає про одностатеву близькість підлітків.
Фільм "Кінець чудового світу" - про сімнадцятирічну Шіорі. Дівчина прославилася завдяки відео, публікованим у блозі. Одного разу вона зустрічає скромну тринадцятирічну Аюмі, до якої зразу стає небайдужою. Розгублена й небагатослівна Аюмі утікає з дому, щоб бути поруч із Шіорі…
"Діпан"
Після того, як ця стрічка Жака Одіара ("Пророк", "Іржа та кістка") отримала "Золоту пальмову гілку" на останньому Канському кіноогляді, критики звинуватили журі в "некомпетентності". Однак, коли через кілька місяців у Європі почалася драматична криза з мігрантами, стало зрозуміло - сюжет стрічки зійшов з екранів у реальне життя.
Соціальна драма "Діпан" - історія бойовика з "Тамільських тигрів", що втік у Францію зі Шрі-Ланки після громадянської війни. Аби отримати притулок у європейській країні, він видає малознайому жінку з дитиною за свою сім'ю. Зблизившись, вони знаходять скромне житло в передмісті Парижа. Разом намагаються почати нове життя. Однак жорстокість іммігрантських кварталів примушує головного героя знову взятися до зброї.
"У Манчестері
йшов дощ"
Твердження: "Обличчям українського кіно є короткометражні фільми" останніми роками хоч і похитнулося, але не спростоване. І нашим молодим режисерам знову доводиться підлаштовуватися під скромні можливості кіноіндустрії - "влазити у короткі штанці".
Майже так само, як героєві короткометражки Антоніо Лукіча та Валерії Кальченко "У Манчестері йшов дощ".
Протагоніст стрічки (незвичайного зросту – 207 см), намагаючись підлаштуватися під навколишню реальність, постійно потрапляє в незручні ситуації. На уроках водіння він остаточно виводить із себе інструктора. Під час побачення примудряється все зіпсувати буквально кількома ідіотськими фразами. А коли телефонує мама - мимоволі впускає телефон у воду. Події картини можна передбачити в усіх подробицях. Але, незважаючи на це, під час перегляду стрічки з обличчя не сходить усмішка. Власний стиль, гумор, творча оригінальність складають у стрічці пазли легкого абсурду. Що його практично кожен пізнає і у своєму житті.
Як і життя головного героя, фестивальна доля цієї картини складається безглуздо. Чи не щоразу, вириваючись у фаворити конкурсних програм на різних кінооглядах, фільм здобував, у кращому разі, другорядні нагороди. А на "Молодості" проект буде представлений поза конкурсом. Що ж, навіть у світі "легкого абсурду", яким є наше життя, відкинутий камінь колись стає наріжним.
"Касабланка"
Легендарну голлівудську романтичну драму 1942 р. покажуть у рамках "Молодості" в одній із ретро-програм. Ефект цієї стрічки на великому екрані (тим більше що копія відреставрована, дуже якісна) важко описати. Недаремно фільм режисера Майкла Кертіса понад 70 років залишається в різноманітних рейтингах глядацьких симпатій. "Касабланка" - володар трьох "Оскарів", а акторське тріо - Хамфрі Богарт, Інгрід Бергман і Клод Рейнс - викликає щирі емоції. Діалоги і фрази з фільму увійшли до переліку найулюбленіших американцями. Ніхто не міг уявити, що романтичний антивоєнний фільм, випущений як "один із" у загальному потоці військової продукції, з часом виявиться одним із головних за всю історію Голівуду. Тож усім дивитися й плакати.
Коментар
"Західні кінозірки поки що бояться їхати до Києва"
На думку директора Київського міжнародного фестивалю "Молодість" Андрія Халпахчі, відсутність кінозірок першої величини в рамках нинішнього фесту не в останню чергу пов'язане з тим, що багато їх відверто бояться їхати в Україну. "Якщо шок від війни на Сході потроху минає, - каже п. Халпахчі, - то недавні події біля Верховної Ради України з вибухами, убивствами правоохоронців підкинули дров у вогонь. Адже практично всі європейські інформканали показали своїм глядачам цю картинку".
Однак представники деяких закордонних кіноіндустрій відвідають фестиваль "Молодість", де покажуть свої картини та дізнаються про нову Україну. Що стосується фінансово-економічної складової фестивалю, за словами Халпахчі, за кілька днів до відкриття фесту бракувало практично 50% його бюджету: "Багато чого ми робимо в борг. Обіцяні спонсорами гроші поки що не надійшли". Незадовго до старту фестивалю стало відомо про відмову оргкомітету співпрацювати з кінотеатром "Жовтень", який недавно буквально постав із попелу. Позиція керівництва "Молодості" - не може бути вибіркових підходів до проекту, тобто нав'язаного обмеження кількості фестивальних сеансів, адже кінотеатр має стати справжнім фестивальним центром, а не транзитним залом окремих сеансів.
Фестивальні програми "Молодості" - у кінотеатрах: "Київ", "Кінопанорама", "Сінема Сіті", "Ліра", Kronverk Cinema Sky Mall.