Поки що зусилля народних депутатів, спрямовані на те, щоб полегшити життя радіоіндустрії й замінити обмежувальні санкції - обов’язкову 50-відсоткову квоту на українську музику в радіоефірі - на заохочувальні (для добровільних українізаторів гарантують пільги на прибуток та позбавлення від сплати ліцензійного збору), успіхом не увінчалися. Хоча законопроект №6342 Олени Бондаренко (повна назва - «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо приведення у відповідність із вимогами Європейської конвенції про транскордонне телебачення до програмної концепції мовлення)»), прийнятий у першому читанні, є елементарною констатацією статус-кво: немає в українських радіоефірах зараз 50% української музики. Є ідеологічний популізм, спекуляція на визначенні «український музичний продукт» (до якого скопом записали і музику, вироблену до 1991 року, як спільне й неподільне надбання, і музику авторів, котрі народилися в Україні, і всіх тих виконавців та авторів, що мають український паспорт), а ось музики як такої - на жаль, ні.
На сьогодні обидва законопроекти - про скасування квоти і про запровадження пільг - опрацьовує робоча група, створена при парламентському комітеті з питань свободи слова та інформації. Коли буде друге читання - невідомо. Однак радійники щиро переконані, що квота не дає їм розвиватися, зокрема запускати нішеві формати, а музиканти запевняють, що без квоти на радіо взагалі відмовляться їх крутити, причому відомі артисти кивають на музичну молодь: мовляв, нам то що, ми й без квот проживемо, а ось молодь без квоти на радіо не потрапить.
І се ж, як свідчить життя, потрапить чи не потрапить музика в ефір, залежить не від квот, а від продюсера. По суті, претендувати на користування квотами ви можете не тоді, коли ви українська музика, а коли ви - частина шоу-бізнесу. Інакше…
…«Які квоти?» - ошелешено перепитує мене Володимир Золоторьов, музикант київської групи «Крек», особисто мені більше відомий як політичний оглядач. Я намагаюся вивідати в нього, чи допомагають його групі 50-відсоткові квоти на українську музику потрапляти в ефіри українських радіостанцій, і у відповідь отримую майже обурення: «Таке справді є? Жах».
Ну як же, пояснюю я. Згідно із Законом «Про телебачення і радіомовлення», 50 відсотків ефіру має заповнювати українська музика. Та й чого це одразу «жах», - квота має допомагати молодим музикантам потрапляти в ефір. Золоторьов сміється: «Всім?!». Мовляв, що - про якість уже не говоримо?
Ми з Золоторьовим дружимо здавна, ще з тих часів, коли він був редактором відділу політики газети «День», з якої звільнився того самого дня, як український народ переобрав Кучму на другий термін президентства. Давні стосунки дозволяють не ходити околяса, а говорити прямо й однозначно. Так, за словами Золоторьова, головні вороги української музики - жлобство і «меншовартісність». «У мене таке враження, що люди, які займаються музикою - продюсери, арт-директори клубів, - у музиці нічого не тямлять. І я це кажу абсолютно відповідально, бо наша група не тільки сама грає, а й влаштовує різні фести. Тому нам часто доводиться вести переговори з цією публікою. Отож усі вони здебільшого бояться музики, яка ні на що не схожа… Може, їм освіти бракує, може - загальної культури, але всі вони просто поведені на мейнстримі і нічого, крім нього, чути не хочуть. То до чого тут квота?», - наполягає він.
На радіо «Крек» грали кілька разів. Але це було радіо «Ера» - не музична, а розмовна станція. «Жодне музичне радіо нами не цікавилося, хоча в нас і пісні є українською, і записи пристойної якості», - запевняє Володя. Каже, раніше намагалися активно розсилати, потім - облишили цю справу через її нульову ефективність. Мовляв, зрозумій, прославитися в цій країні можна тільки через Москву (коротша дорога) або Захід (довша), а не через власне радіо. Бо - і тут Золоторьов укотре виголошує свій діагноз - жлобство і «меншовартісність». «І квоти - це теж жлобство, тому що є свідченням тієї ж меншовартісності», - переконаний він.
«Я вважаю, що дико говорити про квоти на українську музику в Україні: це навіть звучить смішно», - наступна моя розмова з Росавою. На відміну від Золоторьова, вона добре знає про квоти, проте переконана, що її пісень не стало більше на радіо, коли квоти запровадили, не буде їх менше й тоді, коли квоти скасують. «Радіо і з квотами, і без квот поводилося однаково: хотіло - брало мої пісні, не хотіло - ні», - жартує Олена, згадуючи, що сама чула свої композиції лише кілька разів - на «Джем ФМ» та «Гала-радіо», інших станцій не пригадує.
«Квоти - це популізм: начебто подачка від держави. Мовляв, ми вас підтримуємо, квоти для вас запровадили, що вам ще?» - пояснює Олена, наполягаючи на тому, що ані від квот, ані від інших обмежень нова музика не з’являється, і музичний ринок потребує зовсім не такого формального протекціонізму як квота, а вдумливіших і ефективніших рішень.
Музика, може, й не росте, але авторські відрахування українським артистам зростають. За словами Дмитра Прикордонного з «Коаліції виконавців та продюсерів України», нині 22% грошей за виконання музики в ефірі перепадає українським музикантам, решта - іде за кордон. Якщо квот не буде, то він прогнозує падіння цього показника до 10%. Тому Прикордонний переконаний, що «квота має бути, вона захищає ринок», а аргумент радійників стосовно «нішових станцій» вважає нещирим.
«Нині ми в робочій групі при комітеті Верховної Ради обговорюємо зазначене питання. Якщо радійники наполягають, що це їм заважає розвивати нішові станції, то ми пропонуємо скасувати квоти лише для нішовиків, а в законі спеціально прописати поняття «нішові станції», - каже Дмитро Прикордонний.
До того ж, згідно з його пропозицією, закон має надавати вичерпне тлумачення, що є українською музикою. «Це музика, яку виконує український музикант, а це той, хто має український паспорт», - пояснює Дмитро.
Проте саме таке визначення «українськості» музики і тепер дає всі підстави заповнювати ефір піснями українських громадян, написаних для російських виконавців, або крутити в ефірі російські поп-гурти, в яких грають музиканти з українськими паспортами. «Я вважаю, що квота працювала не на нас. Вона спонукала заповнювати ефіри, по суті, російською музикою, але начебто українського походження», - так формулює стан справ в індустрії Росава, згадуючи і музику «до 1991 року», і пісні українського композитора Меладзе чи українського поета Рибчинського для метрів російської естради.
Музикознавець і відомий промоутер української музики Юрко Зелений вважає, що питання з квотами не є таким простим. На його думку, все-таки існування квот стримувало поглинання українських ефірів російським та західним шоу-бізнесом. «Я міркую, що якби не було квот, то наших артистів узагалі б не крутили, аби не платити авторських відрахувань. Вони б крутили Мадонну і Майкла Джексона, які навряд чи сподіваються на роялті з українського ринку», - каже Зелений.
І все одно, попри це, він переконаний, що квоти - «блеф, брехня і провокація». Оскільки саме у період квот українська музика «переїхала» в нічні ефіри, почалися спекуляції на тому, що є українською музикою, а що - ні.
«Якщо говорити про молоде ім’я, то йому в ефір без штучного просування не потрапити», - каже Зелений, розповідаючи, що кілька років компанія ФДР, в якій він працює, розсилала по станціях добірки нових композицій українських виконавців.
Таким штучним просуванням, за його словами, є, у найбільш м’якому вигляді, дзвінок авторитетного приятеля радіопродюсерові: «Миколо, послухай…» Досить часто це вирішується з допомогою домовленостей між продюсером та станцією, що за потрапляння в ротацію артист візьме участь у промоційних заходах цієї станції і виступить на корпоративних концертах. У найпопулярнішому варіанті - до перших двох методів додаються гроші. «Так виходить, що весь арсенал засобів впливу належить не музикантам, а різноманітній співочій «білизні» - коханкам заможних, а відтак і впливових людей. І тому квота їм навіть більше на руку, ніж нормальним артистам», - каже Зелений. А потім - по паузі - додає: «Та й їм, зрештою, що з квотою, що без квоти, - гроші зроблять свою справу».
Таким чином, найбільше від скасування квот можуть постраждати саме ті українські продюсери, котрі, користуючись квотами як засобом впливу, протискали в ефіри своїх підопічних. Та ще ті українські автори й виконавці, котрі давно інтегрувалися в російський шоу-біз, а тут квота не так на українську музику, як на український паспорт давала їм в українському ефірі перевагу перед іншими російськими виконавцями.
Проте з твердженням, що української музики (а не паспортів) в ефірі у зв’язку зі скасування квот стане менше, радійники категорично не погоджуються. «Стереотип, що де Пугачова, там і добре, - давно в минулому. Ми як крутили «Мотор`ролу» чи «Братів Гадюкіних» - так і крутитимемо. Скасування квоти для нас означає тільки одне: з нічного ефіру ми приберемо музику, яка не підходить нам за форматом, але яку ми мусили ставити, щоб виконати закон», - каже директор «Радіо Рокс» Оксана Шавель.