Шапочки й манто зі смуг білого хутра; тонкі лляні сорочки зі строкатими картинами Пабло Пікассо; чорні напівчобітки з декором із шикарних бантів; в’язані сукні; золотаво-чорні костюми з силою-силенною екстравагантних деталей; трипільські мотиви на штанях і по-зимовому яскраві образи старообрядної «Коляди» — таким був фінал «Печерський каштанів» — V Міжнародного конкурсу молодих модельєрів-дизайнерів костюма, що відбувся в концертному залі Національного університету технологій і дизайну.
Світ київської моди називає цей конкурс студентським: уже котрий рік у ньому беруть участь лише студенти. Починаючі модельєри—дизайнери вчаться розмовляти мовою створеного ними ж образу, намагаються висловити себе через форму того чи іншого костюма; працюють над тонкою і завжди десь розмитою лінією чистоти колекції. Ексклюзивні покази, досить жорсткий добір і кілька по-справжньому щасливих переможців наприкінці... Але, як відомо, майстерність приходить лише через талант, огранений багатством практики. Розуміючи це, викладачі КНУТДу всіма силами намагаються допомогти тим, хто дійсно відчуває в собі покликання модельєра. Організатори такого масштабного конкурсу, як «Печерські каштани», одним зі своїх головних завдань бачать можливість працевлаштування молодих спеціалістів через демонстрацію їхніх робіт потенційним роботодавцям. А це сьогодні, погодьтеся, для будь-якого студента не так вже й мало.
«Спочатку цей конкурс був своєрідним «капусником», веселим показом мод, навіть курсовою роботою, — розповідає доктор наук, декан факультету дизайну Марина Колосниченко. — Але незабаром ми вирішили підвищити свої вимоги як до чистоти колекцій, так і до самого виконання. Оскільки наш факультет почав функціонувати лише 2001 року, то й реєстрація «Печерських каштанів» у Міністерстві освіти й науки України на рівні міжнародного конкурсу здійснилася лише чотири роки тому. Нехай не видасться нескромністю, але за цей період ми встигли зробити дійсно багато.
Цього року у нас було близько чотирьохсот ескізів. Для фіналу жюрі з великими труднощами відібрало приблизно три десятки колекцій. Ви навіть не уявляєте, скільки було сліз через те, що «я не пройшов у фінал»! Студенти дуже хвилювалися. У багатьох із них були дійсно цікаві колекції, але чи то через неправильний добір моделей, чи то невдале музичне оформлення частина майбутніх дизайнерів розкрити себе не змогла.
— А хто вас спонсорує?
— Нам допомагають насамперед наші випускники. Сам конкурс безкоштовний. Зі студентів грошей за участь ми не беремо, хоча в інших вузах подібні заходи вже давно поставлені на комерційну основу.
Підготовка до «Печерських каштанів» починається десь за півроку. Студенти приносять ескізи, конструюють і розробляють технології виготовлення одягу, взуття, аксесуари — загалом роблять усе можливе, щоб їхні колекції суворий світ моди не залишив без своєї уваги. Оскільки можливість реалізувати себе дається всім бажаючим, а матеріали для колекції далеко не всім учасникам по кишені, університет по можливості допомагає і з цим. Заявити про себе має право кожен дизайнер-модельєр.
Цього року головою жюрі був відомий український модельєр Михаїл Воронін. Поруч із ним долю конкурсантів вершили визнані авторитети дизайну одягу. Призи і нагороди вручали в чотирьох номінаціях: «Фольк» (народний костюм), «ПроАрт» (оригінальний, нестандартний одяг), «Прет-а-порте» (повсякденний одяг) і «Де люкс» (вишуканий одяг). Найяскравішими в плані вибору кольорів були, звісно ж, покази номінації «ПроАрт». Особливим смаком вирізнялися і колекції вишуканого одягу.
Фінальний показ закінчився. «Печерські каштани» набиратимуться сил для подальших показів, а переможці — випробовуватимуть себе в багатьох інших конкурсах, поки студентський дух творчості не збере майбутніх дизайнерів і їхніх іменитих гостей знову.