На батьківщині Тараса Шевченка в селі Моринці Звенигородського району Черкаської області в день народження поета відкривали пам’ятник матері Тараса Шевченка — Катерині Якимівні. Мати поета відповідно до авторської ідеї колективу — скульптора Владислава Деміона, архітекторів Юрія Чеберяка і лауреата Державної премії імені Шевченка Сергія Фурсенка — зображена з маленьким сином на руках.
Що ж, пам’ятники матерям з’являлися на просторах нашої колись неосяжної батьківщини і раніше у чималих кількостях. Як знаки соціалістичного язичництва. Цієї честі, як правило, удостоювалася «Батьківщина-мати» у різних образах — у кращому разі «скорботної матері», як на Піскарьовському цвинтарі в Пітері, у гіршому — титанової «Оранти» на Дніпрових кручах. За фільмами про війну добре відомі іконічні плакати: батьківщина-мати з немовлям і закликом «Захисти!». Так радянська ідеологічна машина боролася з культом Богородиці, яку на наших землях шанували майже так само ревно, як самого Христа.
Але от, здавалося б, залишилася в минулому атеїстична пропаганда зі своїми псевдобогами — туди їй і дорога. У нас тепер усе навпаки — християнство входить у моду на рівні найвищої влади, поряд із колекціонуванням старовини і нумізматикою, у школу йде «етика віри», а за спинами різних кандидатів у депутати височіють золотоглаві дзвіниці.
Але як тут утриматися, коли стільки милих серцю символів — батьківщина-мати, Катерина-Україна (образ, змальований свого часу Шевченком в однойменній поемі, тепер набуває несподівано актуального звучання), Немовля-Шевченко (вже названий найбільш заповзятими ЗМІ «основоположником української літературної мови» — Котляревського відтіснили за кривизну планети), сімейні цінності, село-і-мати, кришталеві витоки...
Явлення народу «Богородиці-Катерини» не лише виводить іконізацію Тараса Шевченка на черговий виток, але й дає чергову тверезу і заслужену оцінку нашому «традиційному християнству», у котрому «традиційне» означає для нас більше, ніж власне християнство. Що цілком зрозуміло — християнство не так легко зробити частиною ідеології, як традицію. Тому Богоматері-Одигітрії з Немовлям Христом на руках, напевно, доведеться і далі терпіти конкуренцію.