У широковідомій серії «Науковий вісник», яку видає Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського, вийшов 31-й випуск, присвячений пам’яті видатного українського композитора Івана Карабиця. Книга називається «Vivere memento» («Пам’ятай про життя»). Так колись Іван Карабиць назвав великий вокально-симфонічний твір на вірші Івана Франка. Вона має 230 сторінок, поділяється на кілька розділів: вступ, «Життя», «Творчість», «Пам’ять», резюме.
Ця збірка має історико-культурологічне, мемуарно-джерелознавче спрямування. Постать Івана Федоровича Карабиця постає через інтелектуально-емоційне сприйняття його творів і величезної роботи на ниві української музичної культури останньої третини ХХ століття.
Статті, що вміщені у збірнику, різні за жанром. Упорядник — відомий музикознавець, вдова композитора — Маріанна Копиця — зуміла виструнчити досить різноплановий матеріал. Збірка набирає рис справжньої книги пам’яті, цільної за своїм основним сюжетним стрижнем: Іван Карабиць — композитор, діяч, людина. В книзі упорядником вміщено багатий фотоматеріал із власного архіву. Хочу відзначити скрупульозну редакторську роботу Ольги Голинської.
Дуже вдало знайдено упорядником форму вступу, в якому хвилююча розповідь-звернення до читачів ректора НМАУ О.Тимошенка влучно підкреслює подвижницьку, масштабну роль Івана Карабиця для української музики. Теплі слова відомих поетів Ю.Рибчинського, Б.Олійника, І.Драча, які були з Маестро друзями-колегами на мистецькій ниві, вводять в особливу атмосферу книги — щиру й сердечну.
Звісно ж, важко було писати Маріанні Копиці про життя і творчість свого чоловіка, але вона зуміла в статті «Аура пам’яті» ніби абстрагуватися від горя і душевного щему і змалювати творчу постать Івана з позиції об’єктивного дослідника-музикознавця.
В розділі «Життя» зі змістовними, глибокими статтями виступили такі відомі вчені, як Н.Герасимова-Персидська (Україна), М.Бялік (Німеччина), Г.Єрмакова (Росія), Л.Грабовський та М.Сук (США).
Ці статті написані як цікаві мемуари, в яких особисті стосунки з видатним музикантом сучасності Іваном Карабицем поєднуються з виваженими спостереженнями. Цим розвідкам притаманне дослідження: «особистість та історія», «сучасний митець та культурологічний процес», «музичний діяч і творець», «менеджер культури».
У цілому всі ці статті створюють багатовимірний психологічний портрет Івана Карабиця, композитора та музичного діяча. Другий розділ книги «Творчість». У ньому вміщені статті відомих музикознавців В.Задирацького, І.Пясковського, А.Терещенко, О.Маркової, І.Сікорської, С.Мірошниченко та інших. Цей розділ дуже важливий для подальшого дослідження індивідуальної стильової манери, особливостей оркестрового мислення, драматургії творів Івана Карабиця. Статті В.Задирацького «Замітки про стиль та поетику інструментальних творів Івана Карабиця», І.Пясковського «Семіотична система Концерту для оркестру №3», А.Терещенко «Вокально-симфонічні твори Івана Карабиця в контексті розвитку жанру в українській музиці 70—80 рр. ХХ століття», — це наукові розвідки творчого доробку майстра, які дають підгрунтя для подальшої науково-дослідницької роботи, для визначення справжньої ролі й місця митця в українській музичній культурі другої половини ХХ століття.
Стаття І.Сікорської «Іван Карабиць і «Київ Музик-Фест» детально і глибоко аналізує таку вагому ділянку роботу Івана Федоровича, як організація першого в Україні Міжнародного фестивалю, який здобув всесвітнє визнання.
Третій розділ «Пам’ять» представлений цінними спогадами колег по навчанню, творчій роботі, джазових музикантів, які малюють психологічний портрет митця в тому соціумі, в якому проходило його формування як непересічної особистості.
Книга матеріалів і спогадів про Івана Карабиця — перший крок до великого узагальнення його творчого доробку, який посів визначне місце в українській музичній культурі. Життям після смерті митця є його твори. Отож продовженням його стануть видані твори та написання великої монографії про життя і творчість Майстра.