UA / RU
Підтримати ZN.ua

ОСТРОЗЬКА БІБЛІЯ ЗНОВУ ПОБАЧИТЬ СВІТ

1581 року в Острозі першодрукар Іван Федоров видав за сприяння князя Острозького першу українську Біблію, перекладену з грецької мови церковнослов’янською...

Автор: Людмила Носарєва
Титульна сторінка одного з томів нового видання

Особливість Острозької Біблії в тому, що церковнослов’янською мовою вона перекладалася не зі староєврейської мови, як більшість біблійних видань, а з грецької. Тобто її оригінал інший, ніж більшості перекладів Біблії. Взагалі до нинішнього перекладу Святого Письма українською мовою, уже зробленого отцем Рафаїлом, відомі три давніших переклади. Це видання Пантелеймона Куліша, яке вийшло після його смерті 1903 року у Відні (деякі книги переклали також Іван Нечуй-Левицький та Іван Полюй), робота професора Івана Огієнка (митрополита Ілларіона), здійснена в 20—30-ті роки ХХ ст., і український переклад Івана Хоменка, що вийшов 1963 року. В основі видань Пантелеймона Куліша та Івана Огієнка лежить канон (список усіх книг, що входять до Старого і Нового Завітів), без другоканонічних книг, переклад же отця Хоменка включає другоканонічні книги, які визнаються в Римо-католицькій церкві. Всі ці переклади зроблено з єврейської мови.

Що ж до Острозької Біблії, то її основу становить Александрійський (А) кодекс. Це грецький переклад Старого Завіту, здійснений в Александрії 72 євреями-перекладачами (чому він і названий каноном сімдесятих) із староєврейського тексту ще за 250 років до явлення Ісуса Христа. Переклад був зроблений євреями для євреїв, які вже забули єврейську мову, оскільки тоді весь світ перебував практично в межах однієї Римської імперії і мовою спілкування була грецька мова. Тому одночасно з рухом християнства поширювався і грецький переклад Біблії, що його євреї визнавали й використовували у своїх богослужіннях. З появою християнства в Україні сюди прийшов і грецький текст Старого Завіту. Пізніше він (разом із Новим Завітом) був перекладений церковнослов’янською мовою, і перше видання «української» Біблії з’явилося 1851 року саме в Острозі, містило в собі 76 книг Старого й Нового Завітів з урахуванням деяких другоканонічних книг. Тому, розпочавши роботу над перекладом Святого Письма сучасною українською мовою, отець Рафаїл, як і рекомендував йому Патріарх Сліпий, узявся за слов’янський (найповніший) канон Біблії, звіряючи його з грецьким критичним текстом Біблії, опрацьованим у Німеччині, у Гетингенському університеті, де від 1917 року триває робота над критичним виданням усіх книг грецького тексту Святого Письма.

На сьогодні перекладена в повному обсязі Острозька Біблія готується вдруге побачити світ 2006 року, через 425 років від дня свого першого народження! А тоді, у середині 70-х, отець Рафаїл, перебуваючи далеко від України (хоч мав українське походження, але народився в Англії, у Манчестері, а жив за кордоном — у Німеччині та США) і не маючи під рукою Острозької Біблії, розпочав із того, що придбав в Оксфорді мікрофільм із текстом Святого Письма і почав переписувати старослов’янський текст власноручно (спочатку Новий Завіт, оскільки з ним було простіше, тому що Новозавітні канони в усіх перекладах однакові) у численні зошити. Так само був переписаний і весь грецький текст, після чого створений спеціальний шаблон для зіставлення грецького і церковнослов’янського текстів та перекладу другого українською мовою. І так «опрацьовувалися» слово за словом, вірш за віршем, виноска за виноскою. Роботу ускладнювало й те, що церковнослов’янський текст не завжди був розбитий на окремі слова, все писалося разом і був лише розподіл на розділи. Тому треба було чудово знати мову, щоб розібратися в її правописі, граматиці та в багато чому іншому. На переклад Нового Завіту пішло чотири роки. А потім отець Рафаїл підрахував: якщо такими темпами рухатися й далі, то не тільки доведеться викласти 60—65 тисяч доларів США на різне канцприладдя, а й треба буде прожити не менше 110 років, а цього навіть Сам Бог йому гарантувати не міг. Тому необхідно було кардинально змінювати принцип роботи. І вихід знайшовся, добре, що на початку 80-х за кордоном уже почали працювати на комп’ютерах. Отець Турконяк купив комп’ютер, швидко його опанував, а з часом став і прекрасним чудовим комп’ютерним програмістом, оскільки необхідних для його діяльності програм тоді не було. Довелося, подумавши й поекспериментувавши, створювати свою власну, якою активно й продуктивно користувався майже двадцять років. При цьому інтенсивність його праці й навантаження на комп’ютер були такими, що машина не витримувала і згоряла. Отже, отцю Рафаїлу доводилося регулярно міняти комп’ютери. Коли ж з’явилися сучасні комп’ютери з сучасним програмним забезпеченням, що дозволило ввести 120 додаткових букв, це повністю «розв’язало руки» і стало його «царством». 1988 року він отримав факсимільне видання Острозької Біблії, видане в Канаді, а коли приїхав 1990 року в Україну (спочатку, на запрошення нині покійного кардинала Івана Мирослава Любачівського, лише на три місяці, що розтяглося більш як на десять років життя у Львові), зміг користуватися й оригінальним виданням Святого Письма, виданим в Острозі, що його має Львівський державний архів. Сьогодні на робочому столі священнослужителя в «бойовій готовності» служать два потужних комп’ютери, а також задіяно всю іншу необхідну апаратуру. На дисплеї в паралельному режимі отець Рафаїл може одночасно працювати з десятьма мовами. У пам’ять комп’ютерів уведено всі можливі тексти Біблії — грецький, латинський, церковнослов’янський, український, на стадії завершення — набір Синодального російського канону. Щоб набирати текст старослов’янською мовою, отець Рафаїл власноручно створив старослов’янський шрифт, вимальовуючи на комп’ютері кожну літеру — велику й малу, кожен значок, властивий цій мові, розміщуючи їх так, як вони були надруковані в Острозькій Біблії. Два роки знадобилося отцю Рафаїлу, щоб перенести в комп’ютер свої початкові записи із зошитів та переклади Нового Завіту. Однак нині, майже через тридцять років, ця кропітка праця позаду. Переклад стародавньої Острозької Біблії українською мовою відбувся!

— Цей новий, четвертий переклад Святого Письма українською мовою, — каже архімандрит доктор Турконяк, — можна назвати новим етапом в історії українських перекладів Біблії. Вперше у нас є український Старий Завіт, перекладений не з єврейської мови, а з грецького тексту 70-х. Це не літературний переклад, а дослівний. Основним для мене було якомога точніше передати оригінальний церковнослов’янський текст Острозької Біблії, що складається з 76 книг. Такого повного списку не має жоден інший переклад.

Щодо свого подальшого перебування в Україні — отець Рафаїл не сумнівається: його місце відтепер тут, на історичній батьківщині, де роботи йому вистачить ще не на один рік, оскільки, співпрацюючи з Українським біблійним товариством, він підготував до друку ще й окреме повне видання Острозької Біблії з перекладом українською мовою, зберігши всі передмови, присвяти, молитви, герб князів Острозьких і т.п., що входили в неї 1581 року. Це подарункове видання побачить світ 2006 року. Нинішнього року отець Рафаїл на власні кошти, але за активного сприяння й допомоги одного із найнадійніших львівських банків — ЕлектронБанку — почав видавати окремими невеличкими томами (до 150 сторінок кожен) Острозьку Біблію зі своїм українським перекладом. Вийшло вже чотири томи (щоправда, не таким великим накладом, як хотілося б, а лише одна тисяча примірників кожен том, але на більше отець Рафаїл поки що розраховувати не може, кошти його обмежені), що охоплюють вісім біблійних книг Старого Завіту. Завершується робота над п’ятим томом, а взагалі отець Рафаїл планує закінчити видання книг (він ще й сам не знає, у скільки це вкладеться томів) протягом наступних двох років, знову-таки — до 425-літнього ювілею від дня виходу Острозької Біблії. Всю роботу отець Рафаїл виконує сам: набирає тексти, розміщує їх, править. Видавництво лише виводить готовий матеріал на плівки й друкує. Паралельно і знову з Біблійним товариством він працює над українським літературним перекладом Біблії, перекладом її з грецької мови, а також із латинської українською. Жартує, що роботою забезпечений до кінця свого життя, і зовсім не «хворіє» на зоряну хворобу від того, що судилася йому така почесна місія — стати сучасним українським перекладачем Святого Письма.