UA / RU
Підтримати ZN.ua

Острів Крим: вино, війна, спогади...

Художники з різних країн - України, Франції, Ірану, Туркменистану - згадували недавнє минуле... Свої кольорові художні сни - про Крим, його чарівні виноградники. Все те, що було ще до лиха, яке спіткало Україну рік тому.

Автор: Катерина Константинова

У рамках продовження "Французької весни в Україні" реалізуються численні проекти: прем'єри, презентації, арт-зустрічі. Одна з таких арт-зустрічей цього тижня відбулася в Національному заповіднику "Софія Київська" (в Будинку митрополита). Художники з різних країн - України, Франції, Ірану, Туркменистану - згадували недавнє минуле... Свої кольорові художні сни - про Крим, його чарівні виноградники. Все те, що було ще до лиха, яке спіткало Україну рік тому.

Практично всі промовці-живописці не приховували смутку, навіть роздратування; кримська тема для багатьох - незмінно болюча, це наче рана, що саднить. Для кожного з них Крим - природно, Україна... Але вимушені обставини, пов'язані з анексією, тепер перетворюють чимало їхніх мальовничих творів на якісь цікаві художні факти. Адже всі ці картини навіяні ще мирним благосним часом. А тема, яка об'єднала ці роботи, - виноград, виноробство, вино. Власне, так і називається сама виставка.

Отож, півтора року тому, не передчуваючи в майбутньому жодних катаклізмів, 22 художники зібралися в Коктебелі. Серед них - іноземці. Це фотохудожник Кирило Горішний (Франція-Україна), Андре Жоліве та Даніель Сум (Франція), Мосхен Фаттахі (Іран), Рахман Умаров (Туркменистан). З вітчизняних живописців - Феодосій Гуменюк, Олександр Жарко, Надія Онищенко, Тетяна Ягодкіна, Катерина Касьяненко, Ганна Крюкова, Ірина Гроха та багато інших...

Той зліт був четвертий за ліком. Ніхто нікого не обмежував ні у виборі теми, ні в техніці. Картини виконані в живописній манері, графіці, петриківському розписі.

Пленер проходив під час збирання винограду. Тому спілі виноградні грона та краса місцевих пейзажів стали предметом натхнення для багатьох авторів.

Організатор заходу - Асоціація "Україна-Франція". А безпосередньо автор цього проекту - Павло Ротар (він - доброволець АТО, приїхав на третю ротацію й тоді ж організував експозицію) каже DT.UA: "Всі художники, які брали участь у пленері, дуже хотіли, щоб виставка відбулася. Тоді, наприкінці 2013-го, ми організовували пленер і бачили, що люди різних країн і різних культур були одержимі натхненням. І ось результат..."

Коктебель невипадково був вибраний як місце зустрічі різних художників. Це селище завжди вабило творчих людей: Гумільов, Мандельштам, Айвазовський, Волошин, Цвєтаєва. Одне слово, художня Мекка. Тому учасники Міжнародного пленеру, вибираючи локацію для роботи, традиційно віддали перевагу вулканові Кара-Даг, який виник ще в юрський період 150 млн років тому.

Звісно, для всіх болісна сама ця тема - Крим... Майже для всіх художників це остання поїздка на ПБК. Навіть ті, у кого там залишилися рідні, кажуть, що побоюються подорожувати в Крим, бо не хочуть перетворитися на жертву пропагандистської машини...

Фотохудожник Кирило Горішний, француз українського походження, брав участь у тому коктебельському пленері. Він фотографував виноградники, море, людей, старовинні бочки з вином. Нині Кирило живе у Львові. Його проект "Українці між Сходом і Заходом" побачили в Європі (там, до речі, були і фото з кримського пленеру 2013-го).

- Для мене як для фотографа той пленер був дуже цікавим, - каже Кирило. - Дуже хотів показати Крим європейцям, а також продемонструвати все географічне розмаїття України. Оскільки живу у Львові, то почувався, що "закриваюся" в одному просторі. І тоді, ще до війни, вирішив подорожувати всією Україною - півднем і сходом, щоб на власні очі побачити нашу країну. Що стосується Криму... У мене, людини, котра живе у Львові, а народилася й виховувалася у Франції, здається, набагато більше ностальгії... Не полишає відчуття несправедливості... Наприклад, якщо завтра німці вирішать забрати у Франції Ельзас і Лотарингію, або італійці - Корсику, то я не думаю, що французи відреагували б на це позитивно. Чому я вирішив залишитися в Україні? Думаю, що я взагалі "випадково" став французом. Мої бабуся й дідусь були українцями і перед Другою світовою виїхали до Франції, працювали в шахтах. А я, навпаки, повернувся на їхню батьківщину ще 10 років тому. Як фотограф п'ять років працював для міжнародної преси, але замовлення були завжди однакові: Чорнобиль, Femen, Тимошенко, Пінчук. Я завжди думав - чи та це сторона України, яку потрібно показувати Заходу? Тепер прагну відкривати для себе та для інших багату й різнопланову українську культуру.

***

…Для багатьох художників та поїздка на пленер - це замальовки, які залишаються як робочий матеріал. Їх можна використовувати для наступних картин. У рамках виставки цікаві натюрморти Тетяни Ягодкіної, в яких розкрито тему винограду, його насичених сонцем грон, живопис Андрія Потурайла, Надії Онищенко, Ганни Крюкової, Людмили Мітченко, акварельні роботи Костя Лавра...

Назви всіх робіт художників співзвучні з півднем, сонцем, вином: "Збір винограду", "Долина виноградарів", "Христос Виноградар", "Дівчина, гори і виноград", "Там, де ріки впадають у море", "Смакота", "Гроно мускату".

Професор кафедри живопису та композиції Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, лауреат Шевченківської премії Феодосій Гуменюк теж був на коктебельському з'їзді художників. Він каже, що багато художників, у творчості яких переважали сірі тони, після таких пленерів стають імпресіоністами, починають писати відкритим світлом:

- Майже в кожній роботі бачу талановиті новаторські зразки експериментальних пошуків. Тут і витончений смак, і захопленість південними пейзажами, краса краю. Пленер - це спілкування, школа для творців, духовний взаємообмін у творчості. Жаль, що українські художники поки що не зможуть бувати на таких зльотах на півдні...