На різних майданчиках Південної Пальміри розгорнуті проекти 5-ї Одеської бієнале сучасного мистецтва "Зона турбулентності".
У цьому році в програмі Одеської бієнале беруть участь більше сотні художників з 32 країн. Бюджет склали 200 тис. грн від фонду "Відродження" та 50 тис. від Мінкульту - іноземні учасники в основному їдуть за свій рахунок або просто надсилають роботи.
- Разом з Мирославом Кульчицьким як сокуратори ми почали реалізовувати проект бієнале ще в 2013-му і тоді ж сформулювали концепцію "Зони турбулентності", - каже куратор проекту, мистецтвознавець Рашковецький. - Наша Задача була наступною: постаратися виявити основну проблематику в нашій країні. Але таку, яка існує і у всьому світі. Ми з Мирославом намагалися працювати як футурологи, передбачити, як все буде розвиватися. І зараз не можу сказати, що ми промахнулися.
Мирослав Кульчицький вже два з половиною роки не з нами... Але частина його задумів втілилася і нинішньої бієнале.
Інша справа, що турбулентність, в якій всі ми існуємо з перемінним успіхом, підкидає нові завдання.
Часом робота художника відрізняється від початкового задуму. Так, у дворі Музею сучасного мистецтва Одеси бачимо "парашутиста", який висить на дереві, з фігури якого звисає "рецепт" з довгим переліком імен знаменитостей від Депардьє до Ройтбурда, музичних гуртів ("Гриби") і сумних реалій сьогоднішньої життя ("макітри", "солі", "фен").
Все це - твір одесита Романа Громова "Рецепт реальності".
Рашковецький воліє називати цю роботу "збитим льотчиком". Спершу автор збирався висловитися про заборону на окремі концерти, заборону книг до ввезення, закриті кордони для артистів. Але тема і матеріал повели: забрали, і ось!
Загубилася етикетка, художниця змінила прізвище, не включився монітор - з усім цим можна боротися. "Наїхали" місцеві активісти з погрозами з приводу непатріотичних робіт (наприклад, румуна Дана Перьйовши) і кіноперегляду знятої не з тієї позиції стрічки.
Спалахнув ряд конфліктів, часом прикрих, як вийшло з яскравою неоновою роботою Дмитра Дульфана "Пояс турбулентності" - в експозицію вона не увійшла.
Не відбулася і заявлена раніше участь Анатолія Ганкевича - разом з Олександром Ройтбурдом, Ігорем Гусєвим, Василем і Степаном Рябченком і графітистом APL315. Він висловив "недовіру до інституцій", взявши участь в альтернативному проекті "Салон знедолених", що розташовувався в руїнованому Музеї морфлоту.
Гумор ситуації полягає в тому, що багато відвідувачів щиро сприйняли цей проект... як паралельну програму бієнале.
Дуже хитро для простих смертних протистояння концептів та ігрового, вітального початку, часто бачать "ті ж яйця, тільки в профіль" (на одній з картин Ройтбурда і справді багато яєць, немов потрапили в горезвісну зону турбулентності).
І якщо вже зовсім відверто, тема турбулентності асоціювалася з безумовно цікавими, яскравими та талановитими роботами "знедолених" набагато точніше, ніж з низкою спірних проектів, наприклад, здійсненим Катериною Радченко в краєзнавчому музеї. Ніхто не зрозумів, що об'єднує невиразні силуети нібито спали з фашистами італійок, фотографії розбомблених під час війни одеських вулиць і знімка стоїть на дитячому стільчику пана.
Нудьгу навіяла і сміттєва інсталяція, яких, на жаль, багато на одеських вулицях, особливо в курортний сезон в муніципальному музеї особистих колекцій ім. А. Блещунова розвернувся спецпроект "Забезпечення старіння. Банк мистецтва, банк даних, банк їжі" Давида Гольденберга (Великобританія) і Фабіо Латтанці Антінорі (Італія).
В ступор увігнав показаний у Всесвітньому клубі одеситів перформанс Алевтини Кахідзе, присвячений темі... еректильної дисфункції. Це ж з якою турбулентності занесло!
З удач - цілком читабельний "Спірний м'яч України" на одній із виходять у двір стін Музею сучасного мистецтва Одеси. Його автори - іспанський дует Llobet&Pons.
Спочатку передбачалося, що проект буде інтерактивним, і глядачі зможуть закидати м'ячі у кошик Євросоюзу чи Росії. Але потім від цього відмовилися. Адже виходило, що м'яч буде бити по обраній стороні. Прямі жести в мистецтві далеко не завжди бувають виправданими.
У виставковому залі МСИО запанував харківський проект, такий собі заповідник тоталітарного режиму з разоблачающими роботами Вагрича Бахчаняна (наприклад, "Телефонна книга" з портретом Сталіна). Також до експозиції потрапили оброблені фотознімки часів застою, іронічні малюнки із серії "Ленін і блондинки", безрадісні олівцеві "Святі місця" Гамлета Зіньківського, "Істерика" у фотографії Бориса Михайлова і реді-мейд-об'єкт "Застілля" Антона Ткаченко з антикварними ложками та виделками.
Частина експозиції бієнале розташована на другому поверсі мальовничого будівлі Заводу шампанських вин, в Зимовому саду. Тут представлені роботи Зі Бобриковой & Оскара де Кармен (Словаччина-Норвегія), Петера Пайпа (Бельгія), Михайла Маркіна (Україна), Зої Фальковой (Казахстан), Аликана Леблебичи (Туреччина), Марі Уаззани & Ніколя Кар'є (Франція), Джіджі Чифали (Італія). Дуже сильний проект Микити Кадана та Юрія Лейдермана "Чорний мисливець" на другому поверсі МСИО "схрестив" кадри та пісні з фільмів про "червоних кхмерах" з фотосъемками, виконаними авторами в Луганській області. На першому ж поверсі груповий проект "Одіссея Донбас" вводив в світ приватних спогадів переселенців зі Сходу - в хід йшли малюнки крейдою, схеми залишених будинків і аудіогіди з інтерв'ю віднесених турбулентністю з рідних місць людей...
Що до вітальності з ігровим початком, то цього було хоч відбавляй в проекті, розташованому в галереї "ХудПромо". Тут тобі і "сороміцькі кахлі" з ілюстраціями непристойних коломийок Сергія Григоряна. І провокаційні "Анекдоти про головне" Олега Харча в стилістиці настінних килимів.
Приватне і острополитическое зустрілися в залах музею західного і східного мистецтва - там склалася експозиція митців Наталі Шульте (Україна), Івона Чабровски (Німеччина), Занни Бегг (Австралія), Івайло Христова (Болгарія), Ніколя Вионне (Швейцарія), Євгенії Бєлорусець (Україна), Данила Галкіна (Україна), Дар'ї Кузьмич (Україна).
У цьому ж музеї живе постійно в Москві харківський художник Сергій Братков прочитав лекцію про свою творчість, попередивши про те, що епатажність у мистецтві - зброя двосічна, часом ранящее самого автора.
Персональна виставка акварелі одесита Володимира Кожухаря в залі "Одесика" музею особистих колекцій ім. А. Блещунова стала одкровенням. Цей майстер займає абсолютно особливе місце в сучасному мистецтві Одеси з середини 90-х, в його резюме є рядок про співпрацю з галереєю "Ріджина", але суть не в тому - з його робіт наче пронісся вітер змін, залишивши, можливо, найважливіше, наприклад, хрестовину мольберта, до якого намертво прибита душа художника.
Відео Крістофера Томпсона (США) і ряду інших цікавих авторів можна подивитися в просторі творчих ініціатив "Артерія" в МСИО. Перформанс запанував у галереї Invogue, де Марія Куликовська представила документацію свого "Плота Крим" і провела практичні заняття.
Ясно, що такий досвід для Одеси більш ніж корисний. Велика заслуга в цьому директора МСИО Насіння Кантора і власника музею Вадима Мороховського.
Через два роки бієнале виявиться інший - у планах куратора Рашковецкого передати кермо правління художнику Миколі Карабиновичу, який багато бачить інакше.