Новий театральний сезон у столиці, швидше за все, стартує не у вересні, а трохи раніше, в серпні. Очікується гучна прем'єра від Дикого театру й Наталії Ворожбит - вистава на основі безсмертної повісті Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" (режисер Макс Голенко).
Театр у відпустці - все тихо-мирно. Премія "ГРА" теж устигла під кінець сезону оголосити своїх головних фаворитів. Отож залишилося зачекати старту нового театрального сезону, який має бути цікавим і напруженим. Напругу передусім викликає загострення конкуренції між театрами - за "свого" глядача, своїх авторів. Тут часто задають правила гри і відповідний ритм сценічному життю театри незалежні, а також інноваційні проекти, запліднені в надрах Українського культурного фонду. Ось стосовно цього саме й немало тривог у театралів - у контексті нинішніх суворих літ: яка доля чекає УКФ, оскільки від початку цей фонд був заточений на першу леді Марину Порошенко, а тепер перша леді інша - Олена Зеленська. Тобто чи цей фонд буде переданий у спадок, чи на нього очікує якась подальша трансформація, виходячи з нових віянь та поствиборних тенденцій. Поживемо - побачимо. Але важливо зазначити, що дуже багато цікавих проектів у сфері театру мудро і були підтримані УКФ.
Ще один симптом тривоги, про що доводилося писати раніше, - дальша доля контрактної системи, виходячи з рішення Конституційного суду. Чесно кажучи, хочеться, щоб суд прийняв рішення правильні, не скривдивши наших чудових майстрів мистецтва, серед яких є апологети контрактної системи, а є і її противники. Проте це так, квіточки. В запалі нинішніх суворих часів, як мені здається, загострюватиметься боротьба між культурою масовою, з якою пов'язують пріоритети нової влади (що раніше цю культуру масову й виробляла), і, певна річ, культурою "високою", так званою панською, яка може відчути себе пасербицею або навіть сиротою за подальших спірних маневрів влади - з такими-сякими перекосами, перегинами і смаківщиною. У цьому сенсі театрові не легше. Він гостро й болісно реагує на температуру у "верхах". Тому хочеться, щоби певний ренесанс вітчизняного театру (за останні років сім) не вичерпався, не всох, як шагренева шкіра, а активно й успішно розвивався й надалі. Театр документальний, соціальний, експериментальний, політичний. Хай не масово, та бодай в окремих випадках.
Що стосується нового сезону, то цікавих назв буде чимало. Симптоматично, що, практично, немає Шекспіра, Мольєра, Чехова. Тобто світових авторів першого ряду, але є бажання звернутися до авторів, умовно кажучи, другого ряду, окремі твори яких обпалюють актуальністю, своєчасністю.
У цьому контексті обґрунтоване звернення Київського театру імені Лесі Українки до маловідомої п'єси Жана Ануя "Пасажир без багажу". Цей автор гримів у цьому ж театрі в 1990-х своєю рожевою комедією "Запрошення в замок". А "Пасажир без багажу" - абсолютно інший Жан Ануй: філософічний, антивоєнний, психологічний, гостросоціальний. Ануй як пацифіст пропонує в цій п'єсі розповідь про складну долю так званого невідомого героя, який втратив пам'ять, бо його скалічила війна. Але, як виявилося, не тільки фронт може бути ворожим до людини. І мирний простір може її боляче поранити своїм ханжеством, прикиданням, лицемірством. Постановку здійснив художній керівник театру Михайло Рєзникович. У червні-липні вже успішно пройшли перші "закриті покази". Офіційна прем'єра - на початку сезону. В новому сезоні цей театр також обіцяє прем'єру, мабуть, найзнаменитішої п'єси Мартіна МакДонаха "Каліка з острова Інішмаан" (режисер Кирило Кашліков). І це далеко не всі нові назви, з якими театр входить у свій новий сезон.
Високі ставки на новий сезон і в Національному театрі імені Івана Франка. По-перше, прийдешній сезон ювілейний, сотий. По-друге, в репертуарі з'являться вистави від великих майстрів і найперспективніших молодих українських режисерів. Головний режисер театру Дмитро Богомазов розпочинає постановку "Украденого щастя" Івана Франка. Ця п'єса - візитівка театру. Є класична версія Гната Юри 1940 р. з Амвросієм Бучмою і Наталею Ужвій, є видатна вистава Сергія Данченка 1978 р. (з Богданом Ступкою). Природно, в Богомазова буде своя оригінальна версія (художник - Олександр Друганов). У ювілейному сезоні також очікується прем'єра від Андрія Приходька - вистава "Танці під час Лунази" Браяна Фріла. Обіцяють також, що режисер і хореограф зі Швейцарії Томас Меттлер та драматургиня Любов Якимчук представлять експериментальну роботу у форматі модного нині фізичного театру. А відкриє сезон, швидше за все, "Тев'є-Тевель" - вистава Дмитра Чирипюка як уклін легендарній постановці Сергія Данченка. Природно, в новій версії новий важливий виконавець, - Тев'є-молочаря зіграє Богдан Бенюк. У ролі його дружини Голди - Поліна Лазова.
У Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра новий сезон готують під кодовою назвою "Космічні кораблі стартують з Лівого берега". Про це DT.UA повідомила режисер проекту Тамара Трунова. Театр представить постановку "40+" - документальну виставу про славні роки Театру драми і комедії, який придумав і виплекав Едуард Митницький. У планах театру чимало цікавих назв, про які повідомимо трохи згодом.
Як уже писалося вище, новий театральний сезон офіційно може стартувати наприкінці серпня. 30-31 серпня заявлено прем'єру вистави "Кайдаші". Авторка - Наталія Ворожбит, режисер - Максим Голенко. Попередньо, в липні, за підтримки УКФ пройде резиденція в селі на Київщині, де й народжуватимуться новий текст і нова версія давньої історії. На моє запитання, хто ж зіграє Кайдашиху в "Диких Кайдашах", керівник театру Ярослава Кравченко відповіла ухильно. І я подумав, що, можливо, по лінії українсько-американської дружби УКФ запросить на цю роль Вупі Голдберг чи, прости Господи, Меріл Стріп. Що, погодьтеся, було б зовсім незле.
У новому сезоні Дикий театр не обмежиться перепрочитанням класики. Там допіру провели пітчинг імерсивних проектів і вже заявили нові вистави - "Рентген", "Суд" та виставу-подорож "Керуак". Дуже важлива новина - свою нову виставу поставить у Дикому театрі Станіслав Анатолійович Мойсеєв. І це дуже правильне, мудре рішення. Один із найкращих режисерів країни не повинен віддаватися тільки педагогічній діяльності. Театрів багато - хороших режисерів не так багато. Мойсеєв поставить виставу "Олеанна" за Девідом Меметом. Рішення чудове, видно, що театри шукають нові тексти й цікавих нерозпіарених у нас авторів.
P.S. Продовження теми про прем'єри нового театрального сезону в найближчих числах DT.UA.