Про те, щоб одержати приз за свою роботу на якомусь міжнародному кінофестивалі, вітчизняні кінематографісти можуть поки що тільки мріяти. Але подорожі нерозривні з цією професією. Один із вітчизняних фестивалів навіть називається «Вітер мандрівок» і присвячений фільмам про туризм. Нещодавно він відбувся в столичному Будинку кіно.
А от режисер-постановник Олександр Пєнкін і оператор Олексій Єгармін приз за свою картину одержали у Франції. Втім, не будемо лукавити, це не зовсім звичайний кінематограф. Йдеться про підводні зйомки, що нерозривно пов’язані з майстерністю дайвінгу — пірнання з аквалангом. Усі, хто захоплений цим заняттям (для багатьох воно не хобі, а професія), знають, що у французькому місті Антиб раз на рік проходить найбільш представницький у світі міжнародний фестиваль зображень підводного світу. Крім підводних кіно- і відеофільмів, тут на конкурс подані фотографії, а також живописні роботи, що зображують не тільки красу морського світу, а й написані під водою. До Антиба з’їжджаються з усього світу легендарні мандрівники, археологи, біологи, спортсмени, для яких дайвінг став справою життя. Серед них патріарх дайвінгу й учитель Іва Кусто, 94-річний Філіпп Тайє, син легендарного французького натураліста Жак Мішель Кусто, добре відомий нам по «Клубу мандрівників» Жак Майоль і багато інших.
57 фільмів різних жанрів були подані на фестивалі в категорії «великий формат» (понад десять хвилин). Кращою серед ігрових стрічок було названо 13-хвилинну роботу «Танок світла» українських майстрів підводної зйомки. У короткій новелі без жодного слова тільки два герої: вона — загадкова діва, що танцює на дні морському, він — бродяга з аквалангом і споглядальник придонних красот. Вся родзинка в тому, що герой фільму — без ніг, але німфа, помітивши бурлаку, коли він підглядав за танком, не проганяє його, а бере за руку і запрошує на танок — вони вальсують серед риб і водоростей. Стислість задуму, соковиті зйомки і музика Гектора Берліоза разом лишають враження лаконічності й вишуканості японського танку. Як розповіли на прес-конференції в Києві автори фільму, те, що справило велике враження на учасників і журі фестивалю, пройшло практично непоміченим для багатьох вітчизняних глядачів: людина без ніг танцювати з дівчиною може лише під водою, в умовах невагомості.
Звичайно, Антибський фестиваль — не Каннський, хоча земна відстань між ними невелика. Й усе ж те, що поки що не під силу великому кінематографу, можливо, вдасться кіно підводному. Успіх у Франції вирішено закріпити — та сама творча група планує нинішнього року зняти повнометражну ігрову картину. До речі, за правилами, у таких фільмах не менш як 30% зйомок повинні бути підводними. Олександр Пєнкін — унікальний майстер у цій галузі з 30-річним стажем. Він був одним із небагатьох спеціалістів-постановників підводних зйомок у спеціальній групі, що працювала при Ялтинській кіностудії. На його рахунку такі фільми, як «Акваланги на дні», «Чорний океан», «Підводні мандрівники», «Серця трьох», «Острів скарбів». Після розпаду радянської кіноіндустрії створив із колегами єдину в СНД студію підводних зйомок «Акваполіс». Олексій Єгармін керує київським дайв-клубом «Алекс» і є одним із небагатьох вітчизняних професіоналів у цій галузі. Зусилля групи підтримають компанії ВGS і Центр розвитку українського кіномистецтва. Зйомки повинні початися влітку в Криму — там само, де знімався і «Танок світла». За сюжетом це буде в чомусь іронічна, в чомусь філософська притча про людей і причини, що спонукають їх, різних за характером, віком, професією, захоплюватися дайвінгом. Керівник центру Олексій Маришкін вважає, що робота над повнометражною картиною вимагатиме створення великої знімальної групи, до якої ввійдуть не тільки підводники, а й професіональні кінематографісти. Нині розробляється графік робіт, затверджується сценарій і, звісно, визначаються джерела фінансування фільму.