Витончений, практичного кишенькового формату каталог складається з трьох частин: фільми, які перебувають на різних стадіях виробництва; вже готові фільми і ті, які рекомендує фестиваль Docudays UA. У каталозі також міститься інформація про всі основні фестивалі та культурні інституції в нашій країні. Оскільки основна аудиторія цього видання (продюсери, дистриб'ютори, програмери фестивалів) перебувають за кордоном, каталог випущено тільки англійською мовою.
"Ми зразу зрозуміли, що хочемо робити курируваний каталог, вибирати для нього проєкти, стосовно яких упевнені, що є сенс пропонувати їх подивитися за межами України", - розповідає в розмові з DT.UA програмний директор фестивалю Docudays UA Вікторія Лещенко. Саме з такою ідеєю п'ять років тому засновник фестивалю Геннадій Кофман прийшов у Держкіно і зміг переконати його керівництво та Громадську раду (благо, Революція Гідності породила в країні справжній бум документалістики) у тому, що українській державі необхідно підтримувати документальне кіно взагалі й каталог, зокрема. У багатьох країнах такі каталоги випускають державні інституції, у нас же держава делегувала фестивалю право відбирати для міжнародної аудиторії найкращі українські фільми, і Docudays UA, безперечно, чудово впорюється з цим завданням, як і загалом із промоцією українського кіно за кордоном. За фінансової підтримки Держкіно, певна річ.
Команда фестивалю виробила чіткі критерії, яких дотримується, працюючи над каталогом. "Ми не беремо в каталог телевізійний продукт, концентруємося на авторській креативній документалістиці, - каже Вікторія Лещенко. - Дуже багато заявок надходить від авторів теле- й навколотелевізійного кіно. Зрозуміло, що теми цього кіно досить локальні й навряд чи викличуть розуміння та відгук на міжнародних фестивалях. Автори таких фільмів, буває, дуже ображаються, що ми не включаємо їх у свій каталог. До того ж ці автори часто знімають за державні гроші, і, не розуміючи, що саме ми робимо, вони обурені, відмовою розміщувати їх у каталозі, який теж виробляється за державні кошти. Нам доводиться м'яко пояснювати, що, по суті, держава замовляє у фестивалю Docudays UA саме курируваний каталог, у якого є певна аудиторія".
Оскільки у світі креативної документалістики фестивалі, які визначають ключові тренди, відбуваються восени-взимку, Docudays UA випускає каталог до осені, щоб із самого початку нового раунду своїх поїздок на різні форуми вже мати те, що можна запропонувати закордонним колегам-програмерам. Другий рік поспіль каталог виходить не тільки онлайн, а й у паперовій версії кишенькового формату. За словами Вікторії, в такому компактному вигляді в каталогу є більше шансів виїхати з фестивалю у валізі програмера, який за кілька днів одержує кілька кілограмів різної поліграфії. Причому саме цей формат творцям каталогу довелося відвойовувати: його виробництво коштує дорожче, ніж каталог звичайного розміру, тому доводилося довго обґрунтовувати, чому важливо піти на ці додаткові витрати.
Цього року Вікторія та її колеги вже встигли побувати з новим виданням каталогу на міжнародних фестивалях документального кіно в Їглаві та Лейпцигу. Нині Каталог українських документальних фільмів не треба особливо представляти тим, хто на таких фестивалях не вперше. Усього за п'ять років команда Docudays UA змогла привчити аудиторію до каталогу як до джерела актуальної й достовірної інформації про найкращі фільми з України, що можуть зацікавити закордонних глядачів.
А починали організатори Docudays UA з проведення спеціальних презентацій на найбільших міжнародних форумах документалістики з участю українських режисерів. "Зазвичай у програмі фестивалю є такі happy hours, коли ти можеш захостити захід (стати його спонсором, умовно кажучи), і таким чином ти отримуєш visibility, про тебе дізнаються відразу багато гостей фестивалю. Перші кілька років ми проводили такі заходи для поширення інформації про наш каталог, аби люди почали його асоціювати з нашим фестивалем, який займається, зокрема, промоцією української авторської документалістики. На сьогодні вже немає потреби саме в таких заходах, усі вже й так знають про цей каталог", - каже Вікторія.
За підтримки Держкіно та Українського інституту, нинішнього року вперше команда Docudays UA везе на Міжнародний фестиваль документального кіно в Амстердамі (IDFA) делегацію, у тому числі 10 українських фільммейкерів, чиї проєкти представлені у свіжому каталозі.
За словами Вікторії, IDFA донедавна був не дуже зрозумілий нашим чиновникам, бо, по-перше, вони не дуже розуміли пріоритетність документального кіно, а по-друге, там не можна поставити, як, наприклад, у Каннах, свій стенд. В Амстердамі організатори планують низку подій: ланч, куди буде запрошено програмерів, представників команди IDFA, щоб вони могли особисто познайомитися з українськими режисерами; пітчинг чотирьох українських документальних проєктів і ще один захід у рамках закритої частини фестивалю, яка називається IDFA Forum і де дуже корисно побувати, щоб завести нові знайомства серед продюсерів та дистриб'юторів. Насправді акредитація на IDFA Forum коштує дуже дорого, але організаторам цієї поїздки вдалося домовитися, що вся наша делегація зможе один раз відвідати цю подію.
У зв'язку з майбутньою зміною керівництва Держкіно питання дальшого фінансування Каталогу українських документальних фільмів залишається відкритим. Зрештою, витрачати чи ні частину коштів, виручених за дистриб'юцію українських фільмів, на виробництво англомовного каталогу - завжди було почасти питанням особистого вибору колишнього керівництва Держкіно. Побачимо, як складеться далі.