От і відкрився черговий III міжнародний одеський фотосалон «Світ навколо нас». Він розташувався в стінах музею Західного та східного мистецтва на Пушкінській, 9, одній з найкрасивіших вулиць Одеси.
Фотосалон став значимою подією фотографічного життя міста та й усієї України. На нього надійшли 2854 роботи з 41 країни, із яких незалежне міжнародне журі для експозиції відібрало 287 робіт 157 авторів. У членів журі було непросте завдання — відібрати з такої великої кількості робіт найкращі. Думка кожного члена журі в кінцевому рахунку суб’єктивна, але ми сподіваємося, що ця виставка сподобається одеситам і гостям міста. Слід зауважити, що III міжнародний фотосалон проходить під патронатом FIAP, а це вимагає великої відповідальності, адже передбачає виконання всіх жорстких правил цієї європейської організації.
Організаційному комітету «Одеської фотографічної асоціації» (ОФА) треба буде віддати багато сил і часу, щоб салон відбувся. До ОФА входять чимало членів Спілки фотохудожників України (СФХУ), які взяли особисту участь у підготовці салону.
На урочистому відкритті відзвучали привітальні промови, нагороди вручили переможцям. Гран-прі фотосалону і золота медаль FIAP у розділі «Кольорова фотографія» дісталася представнику України Євгену Комарову. У номінації монохромних фоторобіт золоту медаль здобув Азіс Саньял (Індія). І в номінації «Експеримент» золота медаль FIAP дісталася ізраїльському фотохудожнику Йосифу Брухісу.
Маючи можливість подивитися майже три тисячі робіт із багатьох країн світу, хотілося б поділитися своїми думками про нинішні напрями художньої фотографії. І думками, слід зауважити, досить сумними. Стосується це не лише фотографії, а й сучасного мистецтва взагалі. Переконаний, сучасні технології є двигуном прогресу, але неправильне їхнє застосування вбиває мистецтво. Це можна спостерігати в театральному світі, на телебаченні, естраді й у кіно, де правлять насильство, непристойність і просто дурість. Приміром, такий традиційний вид мистецтва, як кіно, де працює величезна кількість видатних і талановитих режисерів, акторів, операторів, також перетворюється на конкурс сучасних технологій, де спецефекти і швидкість зйомки фільму, на шкоду якості, несуть на собі чільну роль. Відбувається втрата духовності, моральності та смаку у цілого покоління.
Однак повернімося до фотографії. Не знаючи чим вирізнитися, люди починають вигадувати хитромудрі кадри, видаючи їх за модерн і нововведення, а за душею — порожнеча. Сьогодні комп’ютерні технології багато що руйнують. До серйозної фотографії, монохромної чи кольорової, потрібно ставитися відповідно, дотримуватися її законів. Фотографи стали забувати головне, а саме — що таке художня фотографія. Є сила-силенна всіляких трактувань, але, мені здається, існує точне визначення: художній фотознімок — яскрава, образна картина життя, котра запам’ятовується, насичена настроєм, відкриває нам глибокий зміст і значення зображеного моменту.
З маси світлин, які я бачив, безумовно, є талановиті, але за легкості й доступності придбання і використання сучасної автоматичної апаратури фотосалони, на жаль, одержують купу нікчемних робіт. Складається враження, що завдяки доступності комп’ютерних технологій у великих салонах беруть участь люди далекі від елементарних фотографічних знань. Чимало з них не знають законів оптичного, світлового і композиційного рішення кадру. Фотографія — дослівно світлопис, і не слід про це забувати. На виставках і фотосалонах велика кількість робіт домальованих або відверто намальованих з допомогою Photoshop, що до художньої фотографії не має жодного стосунку.
Коли, приміром, знімаєш пейзаж, важливо передати стан. Стан природи визначає небо, навіть якщо воно не бере участі в зображенні, час дня і пора року. Цілісність даного моменту і є стан. Звісно, за допомогою комп’ютера в пейзаж можна ввести гарне небо з хмарами або зробити його химерно-грозовим, але стан скінчився. Не визначений взаємозв’язок твого внутрішнього стану і стану природи. Зараз багато хто цього не хоче розуміти, прагне до незвичайності картинки. Вочевидь, цифрова фотографія виллється в самостійний напрям, але це вже не буде фотографією в звичному нашому розумінні. Фотографії як такої тут немає — лише технологія.
Дуже мало з робіт, які надійшли, відбиті безпосередньо з негатива, а ще менше справжнього ручного друку. В основному — цифрові носії, з обов’язковим утручанням Photoshop. А знімки ж, зроблені вручну, мають геть іншу енергетику. Деякі мої колеги вже не сприймають нормальну, орієнтовану на людину фотографію.
Фотографія — відбиток життєвого досвіду, інтелектуального та культурного рівня автора. Гадаю, надмірне захоплення новинками високої технології мине, і наступним витком спіралі стане повернення до красивої, людяної, високохудожньої фотографії.