Наталя Лопухова. Ілюстрація до поеми Ліни Костенко «Маруся Чурай»,
кольоровий офорт, 1989 р. |
Про цю родину митців писала не раз. Батько, Олександр Михайлович — відомий живописець і педагог, мати — Надія Йосипівна — чудовий графік. Не дивно, що діти — дві доньки — успадкували їхню майстерність. У творчих сім’ях таке зустрічається часто.
Днями в залах Національного музею України відкрилася персональна виставка молодої художниці, молодшої доньки — Наталі. Це вже не перша виставка, її роботи відомі не лише на Батьківщині, а й за рубежем. Недавно, приміром, твори Наталі експонувалися в далекій Португалії, а раніше — в Італії, Німеччині й ОАЕ.
За освітою вона — графік. Ази опанувала в батька, а пізніше закінчила Київський художній інститут, майстерню книжкової графіки професора В.Чебаніка, і продовжила вдосконалювати свою майстерність у творчих майстернях Академії мистецтв СРСР у Києві, де її керівником був незабутній М.Дерегус.
Працює Наталя в галузі книжкової графіки, станкової акварелі, у темпері й акріле, багатьох естампних техніках (гравюра, офорт). Іноді звертається до монументальних праць, а також захоплюється дизайном і геральдикою. На виставці представлено розроблені художницею Державні нагороди України: Міністерства науки і технологій України, Антимонопольного комітету України, Міністерства юстиції України. Медаль за заслуги Міністерства науки й технологій України передано Президентом України Л.Кучмою до постійної експозиції Національного музею історії України.
У 1996 р. за дизайнерське оформлення телевізійної компанії французько-німецько-українського телебачення IР-Київ на Міжнародній виставці РЕКЛАМА-96 вона одержала першу премію. Макет панорами представлено на виставці. Як бачимо, коло її інтересів досить широке.
На згаданій виставці експонується понад сорок робіт. Передусім привертають увагу її ілюстрації до відомої поеми видатної української поетеси Ліни Костенко «Маруся Чурай». Вони становлять серію з шести аркушів. До своєї дипломної роботи Наталя Лопухова додала кілька нових композицій: «Богдан Хмельницький», «Суд», «Над озером». Ще під час захисту диплома цю роботу відзначили фахівці за досконалість техніки її виконання (кольоровий офорт, суха голка), незвичність композиційного рішення, а головне, вдале втілення основної патріотичної ідеї історичної поеми. Образ легендарної героїні — Марусі Чурай — поданий на тлі історичних подій. Майбутню художницю за цю роботу нагородили срібною медаллю Академії мистецтв СРСР на Всесоюзній виставці дипломних робіт мистецьких навчальних закладів у Москві. 1991 року видавництво дитячої та юнацької літератури «Веселка» видало поему Л.Костенко «Маруся Чурай». Цього самого року книга одержала диплом кращої книги року і диплом I-го ступеня на Всесоюзній книжковій виставці в Москві.
Одна з улюблених технік Лопухової — акварель. Її цікавлять архітектурні споруди Києва на тлі романтичних пейзажів нашої красуні-столиці. Ці роботи на відміну від ранніх, суто реалістичних, найчастіше виконано в сучасній манері. Нині вона шукає нові рішення, де явно присутній неоавангардистський стиль.
Деякі роботи виконано в авторській техніці об’ємного живопису. В основу технології покладено використання китайського паперу, просоченого фарбою, яку у вологому вигляді накладають на картонну основу, використання принципу монотипного живопису по об’єму.
Як бачимо, художниця завжди в пошуку нових форм. Що б вона не зображувала, у всіх її роботах відчувається присутність людини, іноді ледве відчутна («Маковей» з автопортретом художниці, «Коштовності» з присутністю жіночого образу).
Малюнок у неї впевнений, колорит — ніжний, прозорий. Вона любить пастельну гаму. Це особливо відчувається в таких її працях, як «Весна», «Андріївський узвіз узимку», «Видубичі», «Софійський собор». У них яскраво відбивається єство художниці, бо вона сама зовнішньо та внутрішньо відповідає зображеному — ніжна й романтична. Головне, вона має свій власний стиль, своє яскраве обличчя, її твори на виставках завжди легко впізнати. Вони ні на кого не схожі. І це, на мою думку, чудово, що й засвідчує виставка.
«Художник — професія чоловіча, — каже Наталя. — Але жінка-художник дає професії інше дихання. Вона йде від себе, передає побачене, пережите. Жінка — це завжди безкінечний світ. Утвердитися у світі, де домінують чоловіки, — нелегкий шлях, потрібно бути артистичною, добросердою, мужньою, «віруючою» в силу мистецтва».
Близько п’яти років працює художниця над книгою «Билини Київської Русі» у перекладі В.Шевчука. Ілюстрації й окремі художні роботи увібрали в себе етнографічний матеріал епохи, билинні сюжети полотен великих російських живописців (Васнецова, Білібіна, Врубеля). До великого матеріалу, зібраного художницею, відносяться замальовки споруд старослов’янського зодчества ХI—ХII століть, копії мозаїк, малюнки одягу, головних уборів, посуду, зброї. Ілюстрації були подані на Міжнародній книжковій виставці в Італії, де художниця одержала Почесний диплом (1995 р.).
Творчість художниці гідно оцінили — п’ять років тому їй присвоєно почесне звання — заслужений художник України. Побажаємо їй підкорення нових вершин!