Днями в рамках свого європейського турне в Києві дасть концерт французька співачка Емма Шаплін. Це ім’я, швидше, більше відомо любителям електронної музики: кілька років тому, після виходу дебютного альбому красуні-парижанки Carmine Meo, композиції з нього крутили всі радіостанції світу. Сьогодні, коли Емма Шаплін записала нову платівку Etterna, стало остаточно зрозуміло, що в сучасній музиці з’явилося нове, абсолютно самобутнє явище.
Воно водночас надзвичайно оригінальне та разом з тим дуже характерне для епохи глобалізації, що прагне до стирання будь-яких кордонів — культурних, етнічних, релігійних, гендерних. Це епоха пошуку нових зв’язків, нових синтезів. Один із найпарадоксальніших із них — синтез аристократичного та масового, класики й поп-культури. Саме на цій межі й виник феномен Емми Шаплін. Критики, гублячись у пошуку визначень того, що вона робить у музиці, зрештою погодилися називати жанр, у якому вона працює, classic crossover, змішання класичної опери та поп-музики. Справді, маючи унікальної краси колоратурне сопрано й можливість виступати насамперед на оперних підмостках, співачка, проте, обрала сольну кар’єру на естраді. При цьому вона не пожертвувала своїм голосом для виконання популярних невибагливих пісеньок, а спробувала виробити цілком виключний стиль: пишучи — сама чи з композитором Жаном-Патріком Капдвиєллє — нові твори, вона стилізує їх під класичні італійські арії. А тексти до них пише староіталійською мовою, якою писали Петрарка, Данте, Аріосто. У поєднанні з сучасними електронними ритмами це дає приголомшливий ефект.
Коли, описуючи виступи Емми Шаплін, музичні журналісти використовують епітети «чаклунська», «чарівна», «неземна», це не здається перебільшенням. Справді, у композиціях і надзвичайному, що мерехтить, як діамант, голосі співачки є відлуння, здавався б, давно минулих галантних часів. І все-таки цей голос звучить сьогодні, немов стверджуючи, що краса невигубна, вона повертається знову й знову, тихо, смиренно проносячи в сучасні душі, що загрубіли, любов і цнотливість. Інтонація ця для часу, коли насильство, займаючи перші шпальти газет і телевипуски новин, сприймається як звичне тло життя, воістину унікальна. Та головний секрет співачки в тому, що вона несе цю красу без будь-якого чванства; вона не спускається до публіки з олімпу класики, а, навпаки, підносить її за собою до вершин. Вона сама — дитя паризьких мостових, дочка секретарки та поліцейського, уперше відкрила для себе велич опери в 11 років, почувши арію Цариці ночі з моцартівської «Чарівної флейти». Потрясіння дівчинки було настільки велике, що того вечора вона заприсяглася собі, що стане співачкою. Та, звичайно, тоді вона й не підозрювала, що їй визначено залучати до краси класичного вокалу мільйони, випускати з романтичними арі-ями платинові диски й виступати в гала-концертах із Пласідо Домінго та Хосе Карраресом, як це сталося напередодні ни-нішнього року в Москві. До речі, у Київ Емма Шаплін прилітає саме з Москви.