Оду ювіляру вручає В.Заболотна |
У новому столітті в народного артиста України Едуарда Митницького самі ювілеї: 70-річчя, 50 років служіння театральному мистецтву та 150-й спектакль, передчуття постановки якого вже опанувало майстром.
Привітати Едуарда Марковича Митницького з усім цим на сцені створеного ним театру — Київського театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра — зібралися численні гості, рідня, друзі, колеги, студенти, шанувальники таланту. «Едуард Митницький запрошує...» — і посипалися на ювіляра квіти й подарунки, грамоти й медалі, слова любові та вдячності.
Усі виступи — офіційні, особисті й колективні — вирізнялися щирістю й добротою. Поступово вимальовувався образ справжнього маестро театрального мистецтва з характером «лівобережним», тобто таким, який віддає перевагу експериментові, з усіма властивостями душі, внутрішню суть яких можна означити поняттям «останній театральний романтик». Організатори творчого вечора відійшли від звичайної схеми показу фрагментів спектаклів. Взагалі-то зібралися люди, котрі бачили все зроблене режисером. Тому цікавіше було почути висловлювання почуттів і емоцій. Едуард Маркович багато чого дізнався про себе: як його люблять і бояться, як прислухаються до його думки, як захоплюються його мистецтвом, шанують як театрального педагога, дивуються його джентльменським якостям, захоплюються багаторічними красивими стосунками з дружиною Оленою Михайлівною Вериковською. У калейдоскопі поздоровлень переважали гумористичні. Чудовий скетч про майбутнє спорудження пам’ятника Митницькому зіграли актори Молодого театру, винахідливо привітав ювіляра Одеський театр музичної комедії ім. М.Водяного. Народний артист України О.Кужельний розіграв пародію на телегру «Перший мільйон», подарувавши режисеру не мільйон, а книжкову полицю для нових книг, які ще напише Митницький. Відомий театральний критик, заслужений діяч мистецтв України В.Заболотна прочитала жартівливу «Оду дурості», зробивши на конкретних прикладах із життя і творчості Митницького філософський висновок: дурість, зведена в абсолют, перетворюється на свою протилежність — мудрість, і саме вона властива Едуарду Марковичу повною мірою. А драматург Р.Феденєв, п’єси якого неодноразово бачили світло рампи Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра, вирішив перекласти російською мовою прізвище Митницький, вийшло — «Таможенный». Що ж, у «митниці» Митницького — завжди суворий контроль смаку й таланту, органіки і справжнього мистецтва. Його життя — приклад служіння музам, він любить мистецтво у собі, себе в мистецтві, а ще себе й мистецтво. У відомій пісні співається «Мої роки — моє багатство». Едуард Митницький сміливо може змінити цю цитату, його багатство — театр, актори, учні, спектаклі.