З 18 січня починає свій місіонерський і просвітницький тур визволеними містами Східної України Івано-Франківський академічний театр ім. Івана Франка. Українським воїнам і мирному населенню актори покажуть свою нашумілу виставу - "Нація".
Наприкінці грудня іванофранківці відзначили 75-річчя свого рідного театру. Провідні артисти отримали звання, а гості оцінили ювілейний концерт. Однак спочивати на лаврах митці не збираються: місяць тому вийшла прем'єра "Енеїди" за мотивами поеми І.Котляревського, а цього тижня театр вирушив у відповідальну поїздку на Схід…
Чому саме "Нація" стала тією виставою, яку побачать у Сєверодонецьку, Сватові, інших містах?
Художній керівник театру Ростислав Держипільський каже, що вибір постановки визначений і сьогоденням, і нинішніми соціально-політичними обставинами:
- Наша "Нація" - про цілісність народу, внутрішню єдність, спорідненість, що гуртує людей часом навіть контрастних політичних переконань. Про це - твори Марії Матіос, які стали основою постановки (три її оповідання), про це ж - і наш сценічний текст… Так вийшло, що театр саме з "Нацією" відносно недавно гастролював уже в Донецьку. Ще "до війни"… Тоді багато хто лякав нас тамтешньою аудиторією, мовляв, не зрозуміють вистави "про бандерівців" або й закидають яйцями! Вийшло все навпаки. Донецький глядач досить тепло прийняв постановку, артистів закидали квітами… За короткий проміжок часу життя разюче змінилося: тепер у тому регіоні трагічна обстановка. І ми знову туди їдемо… Бо нація - це усвідомлення себе всередині України, це біль за свою землю. Нас дуже підтримує в поїздці місцеве керівництво, поруч із нами - наш улюблений автор Марія Матіос… Не хочеться впадати в пафос, але віримо, що незабаром ми знову зіграємо "Націю" на Сході України - але вже в мирний час…
Нагадаємо, що "Нація" з'явилася в репертуарі Івано-Франківського театру у квітні 2010-го. За кілька років постановка встигла стати театральною легендою. Її бачили в різних країнах і українських містах. Цю ж виставу зустрічали овацією і в Донецьку. Постановку висували на Національну Шевченківську премію. В основі сценічної композиції - оповідання Марії Матіос "Юр'яна і Довгопол", "Прощай мене", "Вставайте, мамко".
Дія переносить глядача в середину ХХ ст. Драматичні події розгортаються в Західній Україні: історичний вододіл між "своїми" і "чужими", трагічні долі, жорстокі обставини епохи. Театральні критики відзначають пронизливість і образність постановки, говорять про її ментальний ґрунтовий зв'язок із традиціями українського народу. Наскрізний мотив, що прошиває три історії, - скорботний монолог сільської бабці, яка, оплакуючи тих, хто відійшов в інший світ, саму себе, радіє хвилькам уже згасаючого життя. А вражаюча метафора "Нації" - це традиційна українська лялька-мотанка. На думку критиків, саме цей образ визначає ідеологію і форму вистави: нитки долі прошивають буття і свідомість, скріплюють розірвані узи. (У найближчих числах DT.UA - інтерв'ю з художнім керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським).