Річниця драматичних подій на Майдані в центрі Києва спонукала суспільство до обговорення питання про створення музею Революції Гідності. Одна з його імовірних адрес - вулиця Інститутська, 1 (нині - алея Героїв Небесної Сотні). Ідеться про приміщення екс-Жовтневого палацу (Міжнародний центр культури і мистецтв, МЦКМ). Одні активісти таку ідею підтримують, інші пропонують альтернативні варіанти, аби зберегти театрально-концертний майданчик, яких хронічно бракує нашій столиці.
Нагадаю, що створення музею ініціювали і активісти Інституту національної пам'яті, і депутати Верховної Ради України. Останні своїм законопроектом підтримали ідею створити музей "Небесної сотні" (одна з версій - музей Революції Гідності) саме на базі екс-Жовтневого палацу.
Неодноразові публічні виступи голови Інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича про недоречність концертів на сцені колишньої "катівні" НКВС і необхідність увічнити пам'ять Єврореволюції саме в екс-Жовтневому палаці почули в парламенті і вирішили
"одержавити" майновий комплекс Федерації профспілок, аби перенести туди символи Майдану.
Як члени профспілок, так і працівники екс-Жовтневого не в захваті від благих намірів активістів. Перші вважають, що Інститут національної пам'яті хоче "прибрати до рук" велику будівлю в центрі Києва, другі - стурбовані долею багатьох творчих колективів, які сьогодні працюють саме під дахом МЦКМ.
Громадські діячі Ігор Пошивайло, Євген Глібовицький, Василь Рожко та інші продовжують наполягати, що споруду треба віддати під майбутній музей, пояснюючи свій вибір і її складною історією, і розвитком подій саме в цьому місці столиці.
"Дискусії тривають. З боку парламенту ми отримали шанс реалізувати ідею, пов'язану з музеєм. Проблема в тому, що отримали ми цей законопроект без консультацій. Ініціативи - окремо, держава працює теж окремо. Рішення, яке всебічно не погоджене, породжує конфлікти. Але нам важливо, щоб музей Майдану запустився", - каже журналіст Євген Глібовицький.
Роботу над проектом музею громадськість ініціювала ще влітку. Працівники Інституту національної пам'яті зібрали близько 300 артефактів Революції Гідності, серед яких - відео-, фото- і аудіофайли про події на Майдані. Речі майданного побуту вони називають "барикадним хендмейдом". Наразі все зберігається в Музеї Великої Вітчизняної війни.
Серед майбутніх експонатів і так звана Йолка, яку хочуть розмістити саме в екс-Жовтневому.
Тимур Бобровський зазначає, що інше приміщення для цього символу Майдану буде замалим, а тримати його на подвір'ї не годиться.
Триповерхова будівля з чудовим концертним залом (другим за кількістю місць після палацу "Україна"), уміщує близько 2 тис. глядачів. Профспілки й працівники МЦКМ не в захваті від ідеї передати споруду Інституту національної пам'яті.
Це зрозуміло, бо творчим колективам доведеться шукати натхнення деінде.
Проблема ще й у тому, що нових концертних залів у столиці давно не будують і навряд чи найближчим часом будуватимуть. Їх критично бракує. Директор МЦКМ Леонід Стеценко запевняє, що ініціативу активістів поки що відхилили: "Це дуже велике приміщення, яке не пристосоване для музею. Центр спеціалізований на проведенні великих громадсько-політичних і театрально-концертних заходів. Якщо тут зробити музей - це значить втратити саму будівлю".
Не погоджується Володимир В'ятрович. Він наголошує, що пропозиція перенести символи Майдану до Будинку профспілок недоречна. Що ж до Федерації профспілок України, то вона погоджується віддати частину приміщення під музей. Але Інститут національної пам'яті відкидає таку пропозицію. Активісти не готові витрачати час і кошти на відновлення будівлі.
Тим часом деякі політичні експерти вважають, що альтернативними приміщеннями для майбутнього музею могли би стати Український дім, Будинок профспілок і навіть ТЦ "Глобус". "Центр міста - як простір Майдану - має бути облаштований як пізнавально-культурна мистецька територія, а не як концентратор комерційної нерухомості", - думка одного з експертів.
Директора екс-Жовтневого палацу Леоніда Стеценка не переконують аргументи про його ймовірне музейне призначення. Адже ця будівля була свідком не лише драматичних епізодів історії нашої країни, свого часу вона була прихистком для прекрасного: бали, краса, юність… Митецькі акції вирували тут іще в XIX столітті, коли на Інститутській, 1, функціонував Інститут шляхетних дівчат.
Отже, питання з місцем для майбутнього музею Революції Гідності поки що залишається відкритим. Головне, щоб за дискусіями не втратили суті: Революція Гідності - це не тільки важливі експонати, а й усвідомлення нами вікопомних зрушень, які відбулися рік тому…