UA / RU
Підтримати ZN.ua

«Мистецький Арсенал»: перезавантаження без Ющенка

З липня «Арсенал» наглухо закривається. Наближаються грандіозні перетворення (добудовування, реставрації)...

Автор: Катерина Константинова

Українське «будівництво століття», багатострадний музейний комплекс «Мистецький Арсенал» (улюблене дітище екс-президента Віктора Ющенка), заявив про чергову «перебудову»...

З липня «Арсенал» наглухо закривається. Наближаються грандіозні перетворення (добудовування, реставрації). Вже до кінця 2010-го обіцяють показати перший етап «побудованого», прийнявши на цій території проект «АРТ-КИЇВ contemporary 2010». А далі у планах — шедеври з Лувра, експозиція Мунка. Також приватні зібрання українських колекціонерів, раритети з українських регіональних музеїв. Одне слово, концепція «Арсеналу» змінюється радикально і стрімко.

Нещодавно призначена в «Арсенал» новий директор Наталія Заболотна (котра колись розкрутила Український дім) повідомила «ДТ», що тільки для першого етапу «перебудови» держава розщедрилася на 125 млн. грн.

Такі цифри, зважаючи на нашу бідність, астрономічні. Але то лише на перший погляд. Пригадаємо, що цей самий величезний комплекс охоплює 53 тис. «квадратів». А скільки державних і спонсорських мільйонів у цих квадратах уже «зарито»? (Цій темі було присвячено велике розслідування на сторінках «ДТ»: «Мистецький Арсенал»: проект бізнесу чи президента?», №15 від 19.04.2008.)

Новий керівник «Арсеналу» будує стіну між сумнівним минулим комплексу і його ж «світлим майбутнім». КРУ сьогодні шукає відповідей на багато економічних запитань, а коли знайде, тоді й з’являться цікаві історії для ЗМІ.

Поки що ж очевидно: Янукович усе-таки вирішив не морозити красиву мрію Ющенка про розкішний «український Лувр» — новий президент цю мрію просто підкоригував...

— Наталіє Пилипівно, наскільки нова концепція «Арсеналу» відрізняється від попереднього бачення Віктора Ющенка, глави наглядової ради цього ж музею?

Наталія Заболотна
— Не думаю, що раніше якось декларувалася «персональна концепція» Ющенка. Тоді в «Арсеналі» теж працювало багато фахівців. Чимало добрих напрацювань ми взяли зі старої концепції. Але йдемо шляхом інтерактивним: шукаємо нових підходів. Не хочеться, щоб це був такий собі стаціонарний краєзнавчий музей. Хочеться, щоб кожен куточок «Арсеналу» «дихав»... Щоб була можливість змінювати експозиції, створювати власні фонди.

Минула концепція вибудовувалася, швидше, на «стаціонарній» основі. Але не хочу нікого критикувати... Попередня команда зробила чимало...

— Чи часто сам Віктор Андрійович сьогодні з’являється в «Арсеналі»? Можливо, щось радить вам?

— Ні. Нас ніхто не турбує.

— Ви зобов’язані з Ющенком як головою наглядової ради «Арсеналу» обговорювати і погоджувати творчі і будівельні плани, перспективи?

— Мене ніхто до цього не зобов’язував. Ніхто цього і не вимагає.

— На що реально Віктор Андрійович сьогодні може вплинути в «Арсеналі»?

— Завдяки керівництву ДУС, яке мене сюди призначило, нашій команді дали карт-бланш — тобто можливість формувати й удосконалювати концепцію музею.

Поки що ніхто не заважає. Дві третини часу присвячуємо саме формуванню архітектурного бачення. Зроблено чимало. Головне — відновлення будівництва першого і другого історичних поверхів...

— З чиєї вини «Арсенал» залишився цієї зими без даху над головою і з 10-метровим котлованом у подвір’ї?

— Напевно, так склалися обставини, що попереднє керівництво за всього бажання не змогло довести будівництво до логічної крапки. Оскільки торік не було фінансування. До того ж криза. Непогодження: президент—прем’єр-міністр. Усе вплинуло. А потерпає мистецтво.

— Чи бачите ви загальну цифру витрат на остаточне відновлення «Арсеналу», як кажуть, під ключ?

— У гривнях ця сума прораховувалася. Вийшло близько півтора мільярда...

В «Арсеналі», до речі, досі працює КРУ. Висновків поки що не зроблено. Хоча вже є попередні акти.

Проте не нам розбиратися хто правий, хто винен. Хочеться, щоб музей ожив, запрацював.

— Хто безпосередньо запропонував вам перейти в «Арсенал» з Українського дому?

— Запропонував цю посаду керівник ДУС Андрій Віталійович Кравець. Напевно, за мною блукав привид «Арсеналу», після того як була досить високо оцінена виставка De profundis, яку я курирувала тут торік.

В Українському домі багато зроблено. Але, зрештою, напевно, треба піти від глибокої адміністративної роботи. Настав час зробити вибір... І я його зробила.

— Чи погоджували вашу кандидатуру з Віктором Ющенком?

— З Ющенком — ні. З Януковичем — так.

— Як вам здається, у нової влади, особисто у Віктора Федоровича, є бажання довести «справу «Арсеналу» до перемоги?

— Так. І мене це тішить. У керівництва країни є бажання зробити з «Арсеналу» музейний комплекс високого рівня. Можливо, я «антикризовий менеджер»? Тому що доводиться розплутувати заплутані клубки? Але кінцевий результат перед очима...

Так, є постійна напруга. Доводиться заглиблюватися в усі нюанси будівництва. Коли я бувала в різних музеях світу, мені не спадало на думку роздивлятися стелі, де заховані вентиляційні системи... Або визначати якість підлоги. Я споглядала виключно твори мистецтва.

— Чи всі справи щодо «Арсеналу» вам здав його попередній керівник Ігор Дідковський? І що залишилося «відкритим»?

— В Ігоря контракт закінчився на початку березня. Зараз із Дідковським не спілкуємося. Я була призначена, коли вже активно працювало КРУ. Я ж своєю чергою здала Український дім тільки після перевірок — і КРУ, і прокуратури.

Перевірки в «Арсеналі» затягуються. Тому що і проект складніший, і державні гроші розглядають крізь призму... Але я до цих історій не маю стосунку.

— В очікуванні майбутньої «перебудови» комплексу — які головні вимоги до будівельників?

— Тут одна, але дуже серйозна вимога: усе робити тільки з реставраційним підходом. Оскільки маємо гарні, але дуже пошкоджені стіни... Хочеться, щоб саме перший і другий поверхи відновлювалися шляхом реставрації.

— З ким ви прийшли в «Арсенал», хто ваша команда?

— Команда сильна. Хоча завжди бракує професіоналів. Але я задоволена моїм першим заступником Олександром Соловйовим. Відпрацьовуємо з ним музейну концепцію. Ольга Мельник працювала тут раніше...

— Відомо, що на реконструкцію «Арсеналу» тільки в поточному році виділено близько 100 млн. гривень. Це тільки бюджетні гроші чи є кошти приватних інвесторів?

— Якщо точніше,
125 млн. гривень тільки державних коштів. «Арсенал» потрапив у програму підготовки до Євро-2012.

Може, й не вдасться завершити будівництво до 2012-го. Але виставити якісь колекції, прийняти гостей, гадаю, зможемо.

Комплекс має здаватися поетапно. Відповідно, якщо зробимо підземний простір і перший поверх, то вже, незалежно від будівельних робіт на другому, третьому і четвертому поверхах, зможемо приймати нові проекти. А подальше будівництво буде приховане від очей відвідувачів.

Уже запрошуємо гостей на листопадовий «АРТ-КИЇВ contemporary 2010» — на цій же території. Міжнародний арт-ярмарок важливо відкрити саме в «Арсеналі». Нехай люди бачать принаймні зародок майбутнього величезного комплексу. На листопад запрошені відомі куратори, зацікавлені у співробітництві з Україною.

— Чим усе ж таки має стати «Арсенал»: консервативним музеєм, великим арт-майданчиком, який може трансформуватися, ареною для відкриття нових імен у мистецтві? Буде щось спільне з Українським домом?

— Український дім був досить пафосним, але дуже складним об’єктом у плані реалізації культурних проектів. Доводилося докладати максимум зусиль, аби він став схожим на виставковий центр.

Робити ставку на те, що тут буде музей із законсервованими експозиціями, не треба. Тому й відійшли від колишнього принципу, що прописувався «Арсеналу»: зібрати зайве (або найкраще), що є у регіональних музеїв...

Вважаю, то була негуманна позиція. Не можна забрати в регіону експонати, що є місцевою культурною цінністю.

Звичайно, в «Арсеналі» будуть і стаціонарні експозиції. Тому що «Арсенал» має свій атріум — дворик, під яким будуть розташовані два підземні поверхи.

Там розміститься експозиція археології. З’явилася ідея представити «теракотову армію» зі скіфських баб. Тобто якщо вже беремо деякі артефакти, то й будемо представляти їх у найцікавішому ракурсі. Починаємо переговори з Інститутом археології. Усі експонати в нашому дворику будуть виставлені в хронологічному порядку. Таким чином, буде наочною археологія від Трипілля до скіфської доби, далі до культури Київської Русі.

Площа, відведена під цю експозицію, становитиме понад 10 тисяч квадратних метрів. Плануємо поповнення експонатами від давньої доби до історії української культури XVII сторіччя.

На всіх майданчиках — можливість для «інтерактиву». Для цього готуються транспортні під’їзди.

У майбутньому плануємо навіть підземний митний термінал. Щоб експонати з інших країн могли розмитнюватися на території «Арсеналу» і підземним шляхом потрапляти на територію нашого музею.

— А що буде на першому і другому поверхах?

— Перший поверх — а це 12 тисяч квадратних метрів — присвячуємо змінним проектам, пов’язаним із сучасним мистецтвом. Тобто, повторюся, відходимо від попередньої концепції «зібрати все найкраще з регіональних музеїв». Навпаки: тут проходитимуть основні арт-події... Зміна експозицій.

Другий поверх — експозиції вітчизняних і зарубіжних музеїв. Тут ми маємо намір співробітничати з усіма музеями України. Приклад — музей Айвазовського у Феодосії. Якщо це Крим — то експозиції з цього регіону будуть у холодну пору року. Звісно, буде клімат-контроль за всіма стандартами, дотримані світові норми монтажу, демонтажу тощо.

Це робиться для того, щоб музеї без жодного побоювання надавали для експонування твори мистецтва.

Зараз починаємо переговори з Норвегією. Там прекрасна колекція Едварда Мунка... Хочемо «стати в чергу», щоб привезти в Київ і експозицію з Лувра. Хоча там усе розписано практично на десять років наперед.

І, нарешті, третій поверх «Арсеналу» — музей приватних зібрань. Є багато публічних людей, готових надати свої особисті колекції. Тут може бути доречним контракт або договір зберігання на 5—10 років із тим або іншим колекціонером.

Четвертий поверх — мансардний. Плануємо ультрасучасну електронну бібліотеку. Тут замикатиметься комплекс ультрасучасного культурного центру, де діятимуть лекторії, відбуватимуться майстер-класи, виступи мистецтвознавців.

Звичайно, усе це поєднується з досить розгалуженою інфраструктурою: ресторан, кафе, величезна двох’ярусна книгарня світового стандарту...

— Який етап роботи може бути завершений уже цього року?

— Минулу зиму «Арсенал» бідував без даху. З величезним десятиметровим котлованом у подвір’ї... Якщо в такому стані комплекс зустріне і другу зиму, то можливий рух грунтів. Як результат — пошкодження стін.

Тому з липня і закриваємося на реконструкцію. Насамперед треба звести дах. Тоді вже, у зимовий період, зможемо проводити і підземні роботи, пов’язані з архітектурою, дизайном, декором. Незабаром почнуть закладатися комунікації. Постійно «моніторимо» найкраще обладнання.

Зараз, наприклад, здається музей Гуггенхайма, а нещодавно введено в дію і музей в Абу-Дабі... Минулого тижня до нас приїжджав із візитом куратор однієї з найбільших у Мексиці колекцій сучасного мистецтва Віктор Замудіо Тейлор (він був суперпродюсером документального фільму про Фріду Кало). Саме його колекція з Мексики і приїде невдовзі до нас на «Арт-Київ». Цей колекціонер причетний до наглядових рад багатьох мексиканських музеїв. І, звичайно, обговорюється питання про виставку робіт Фріди Кало... Пан Тейлор заявив, що наш «Арсенал» зберігся набагато краще, ніж музейний комплекс у Венеції. Він був у захопленні від обсягу і краси нашої будівлі.

— Організатори ГОГОЛЬFEST, очевидно, найближчим часом не отримають «Арсенал» під свій проект. І все-таки, чи вирішувана ця проблема, на ваш погляд? Де б ГОГОЛЬFEST міг влаштуватися в Києві — бодай на час реконструкції «Арсеналу»?

— Треба вибирати: або проводимо фестиваль, або будуємо, а фактично рятуємо «Арсенал». Поєднати будівництво і захід такого масштабу, пов’язаний із сучасним мистецтвом і з величезною кількістю учасників, неможливо.

Нам запропонували: ви починайте будівництво, а потім перерветеся на півтора місяця. Але неможливо задіяти 50 КАМАЗів, 3 тис. чоловік, місяць пропрацювати і сказати: ну, пробачте, тепер ідіть у відпустку, бо тут буде фестиваль...

Ми запропонували перенести ГОГОЛЬFEST, уклавши відповідний договір. Потрібно вирішувати: або руїни, або ще раз у цьому житті пофестивалити. Тут на кону життєдіяльність великого комплексу.

Гадаю, ГОГОЛЬFEST зміг би оживити також інші столичні території. Скажімо, у Москві успішно функціонує «Гараж» Дарії Жукової: там проводяться проекти високого рівня. Аналогом у Києві може бути Експоцентр на Броварському проспекті або на Нивках.

У нас, до речі, є величезні павільйони на ВДНГ. Сама ходила, дивилася. Вони потребують хазяїна, і на ура прийняли б такий захід. Альтернатива завжди є. Може, у недобудованому «Арсеналі» і є певний «треш»... Проте жити вічно в такому «треші» немислимо.