Master of Cartoon - Yuriy Kosobukin from Ukraine is died. Помер майстер карикатури Юрій Кособукін з України. Така сумна новина з'явилася на сторінках найповажніших мистецьких сайтів світу. Ще кілька днів тому я з гордістю розповідав колегам, що цілих 25 років знайомий з Юрієм Кособукіним, а сьогодні з гіркотою змушений додавати, що лише 25…
Юрій Кособукін народився 1950 року на Далекому Сході. Шкільні роки минули у Волгограді. В шкільній стінгазеті з гострою назвою "Жало", яку Юрій робив разом із приятелем, почало відшліфовуватися майбутнє ремесло карикатуриста. У Харківському авіаційному інституті студент Кособукін спершу намагався приховати свої таланти, "щоб не сіли на шию". Не вдалося - "експлуататори" не забарилися. До вибору майбутньої справи життя, так мало сумісної з фахом авіаційного інженера, Юрія Кособукіна, як він сам стверджував, підштовхнула … лісосіка. Студенти їздили на літні заробітки до Сибіру. І саме на прокладанні дороги Тюмень-Сургут доля звела Юрія із Всеволодом Арсеньєвим, карикатуристом і фотокореспондентом "Комсомольской правды", який і запропонував надіслати роботи до центральної преси. Першу публікацію датовано 1976 роком. Гонорари карикатуриста стали досить доречною прибавкою до скромної зарплати інженера Київського авіаційного конструкторського бюро Антонова. 1983 року, в час заснування київського клубу карикатуристів "Архігум", Юрій Кособукін здобуває першу міжнародну премію. І виявилося, що його малюнки - зрозумілі й близькі представникам усіх рас, релігій і континентів. Юрієві вдалося доторкнутися до найтонших струн загальнолюдських проблем. Нехитра штука малювати жорстоку, цинічну карикатуру. Роботи Юрія Кособукіна - не витвір жовчного мізантропа, а співчутливий погляд гуманіста. Його герої, як правило, звичайнісінькі люди, які борсаються в плутанині щоденних життєвих проблем, сподіваючись на якесь диво, що змінить їхню долю. Але навіть двірник із мітлою чи жебрак-безхатченко оперують такими ж високими категоріями думки, що й титани філософії: добро і зло, щедрість і жадібність, ницість і шляхетність, сенс життя й усвідомлення вічності буття…
Юрій Кособукін, без сумніву, усвідомлюючи свій талант, продовжував працювати з максимальною напругою, не дозволяючи собі жодного промаху в якості своєї унікальної графіки. Водночас він не перетворився на келійного відлюдкуватого митця. Навпаки, завжди був душею творчих зібрань, витонченим дотепником, не позбавленим почуття самоіронії. Якось він розповів, що колекціонує помилки в написанні свого прізвища, які частенько трапляються в різноманітних документах, газетних публікаціях, в адресах на конвертах листів. Найкумеднішою він вважав
помилку в одній з квитанцій: "Юрій Кусобакін".
Якось, після відкриття виставки карикатури в Полтаві, компанія художників вирішила прогулятися вулицями цього міста. Юрієві раптом закортіло придбати сувенір неодмінно made in Poltava. У всіх крамницях продавці розпачливо розводили руками. І лише в господарчому відділі одного магазину дівчина радісно вигукнула: "Є! Є! Граблі!"… Ми продовжили прогулянку, а Юрій Кособукін із виглядом тріумфатора раз по раз чухав граблями наші спини.
Юрій міг болісно, майже по-дитячому, ображатися, що хитруни-плагіатори крадуть його ідеї, що шахраї-видавці друкують карикатури, не сплачуючи авторові гонорару. Із прикрістю розповідав: "Прилітаю в Стамбул отримувати гран-прі. Величезна виставкова зала, сотні гостей, навіть президент Туреччини присутній і посли й консули чи не всіх країн світу. А від України навіть клерка якогось з амбасади не прислали. А я ж тут - як переможець - не лише себе представляю, а й Україну…".
В арсеналі Юрія Кособукіна більш як півтисячі (!) призів на міжнародних конкурсах карикатури, з них понад 100 перших місць та гран-прі. Абсолютний світовий рекорд! Його персональні виставки бачили поціновувачі мистецтва Італії, Німеччини, Куби, Польщі, Туреччини, Росії, України, Франції. Юрія Кособукіна нагороджено найвищою відзнакою Фонду міжнародних премій - орденом Миколи Чудотворця "За видатний внесок у примноження добра на землі".
Матеріал на сторінці сайта іранських карикатуристів, присвячений творчості Юрія Кособукіна, завершується словами Our loves to you. Від імені людей, які знали Майстра, і від імені тих, хто знав лише його творчість, теж говоримо: "Ми любимо тебе, Юрію!".