Любомир Медвідь: «Я розумію Франка як докір нашій ментальності»

Є майстри, для розмови з якими не обов’язково шукати швидкоплинний інформаційний привід — ювілей чи то чергову виставку. Вони самі собою — унікальний «інформпривід». Серед таких постатей у вітчизняному «малярстві» — львів’янин Любомир Медвідь. І раніше, і тепер на будь-якій виставці його полотна «не губляться». Його художня манера особлива, неповторна. А ще — він пише прозу, викладає у Львівській академії мистецтв. У розмові для «ДТ» Любомир Медвідь торкнувся не лише власних творчих пошуків, а й згадав про Франка, Толстого, Маркеса, Іонеска, Кафку.

— Пане Любомире, сьогодні деякі українські художники скаржаться на загальну скруту, на фінансову кризу, власне — на час, у якому переміг маскульт. Знаю, що й вам не завжди було легко. А коли все-таки почувалися найщасливішим?

Любомир Медвідь народився 10 липня 1941 року в м. Варяж, що на території Польщі. Переселений в Україну під час другої черги акції «Вісла». Спочатку жив із батьками в Тернопільській області. Згодом сім’я переїхала до Львова, де батько майбутнього художника купив будинок у Зимній Воді. У цьому селі Любомир Медвідь мешкає й досі.

1965 року закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва. Педагоги — Роман Сельський, Карло Звіринський, Вітольд Манастирський. Мав персональні виставки у Львові (1972, 1987, 1990), Торонто (1990), Нью-Йорку (1991), брав участь у групових виставках у Нью-Йорку, Кракові, разом із відомими львівськими митцями Олегом Міньком та Зеновієм Флінтою виставляв свої твори у Києві, Вільнюсі й Москві. Картини Любомира Медвідя — у колекціях музеїв України та закордону (Київський музей українського мистецтва, Львівська, Хмельницька, Запорізька картинні галереї, Національний музей у Львові тощо). Викладає у Львівській академії мистецтв — професор кафедри монументального живопису.

Звання заслужений діяч мистецтв України отримав 1987 року. З 1999-го — народний художник країни. З 2003-го — член-кореспондент Академії мистецтв України.
З 2006-го — академік. Віднедавна — кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.