У 1994 році ніхто й не сподівався, що Форум видавців у Львові, на який тоді зібралися основні гравці вітчизняного книжкового ринку поділитися здобутками, обговорити актуальні проблеми галузі та знайти шляхи їх вирішення, стане щорічним. Мало того, перетвориться на визначальну подію для українських книжників, поділивши видавничий рік навпіл — до і після форуму. За тринадцять років із формату професійної дискусії форум еволюціонував у повномасштабну книжкову виставку-ярмарок, куди з’їжджаються сотні видавців, книгопродавців, літераторів, журналістів, а десятки тисяч читачів «затоварюються» книжками на весь рік. Останнім часом форум усе помітніше претендує ще й на статус найяскравішої культурно-мистецької події року. І все ж Форум видавців у Львові і досі залишається важливим плацдармом для ділових дискусій, круглих столів, бізнес-семінарів та тренінгів, де українські та закордонні видавці озвучують найболючіші проблеми галузі, пропонують рецепти їх подолання, обмінюються досвідом та намагаються виробити стратегію дій.
Цього року ділове спілкування фахівців почалося на бізнес-форумі «Стан, проблеми та перспективи розвитку українського книжкового ринку» за участю видавців, письменників, книгорозповсюджувачів та представників влади. Великий зал палацу Потоцьких був забитий ущент — охочих послухати книжкових гуру було не менше, ніж тих, хто хотів почути і побачити літературних зірок, що приїхали на Міжнародний літературний фестиваль.
Президент форуму Олександра Коваль так діагностувала нинішній стан книговидання: «Ринок книговидавництва залишається статичним. Це ембріон, який є вічно перспективним, але який уже впродовж довшого часу не показує потрібних темпів ні росту, ні розвитку». «Реальний вибір книжок українці мають лише раз на рік — на Форумі книговидавців у Львові. І той факт, що часто видавці продають у Львові 100% книжок, які привозять на форум, руйнує уявлення про те, що українці не бажають купувати книжки. Вони просто не мають такої можливості. Ми існуємо у зачарованому колі, коли українці не мають можливості купувати книжки, бо немає книгарень і немає системи промоції. Відповідно видавці не мають можливості пропонувати ринку велику кількість цікавих видань, які б із задоволенням купували українці. В такій ситуації часто погляди спрямовані в бік держави. Чи створить держава правила гри, за яких ринок зможе розвиватися? Чи стане держава арбітром, регулятором, чи далі залишатиметься гравцем на ринку? Замість того, щоб займатися видавництвом окремих, навіть дуже потрібних книжок, держава мала би створити систему, за якої видавці видаватимуть книжки самі. Інакше ми залишатимемось свідками розбудови корупції, а не ринку. Крім того, пора припинити розмови про можливий російський сценарій розвитку українського книговидавництва. Замість вимагати повітряних замків, українські книговидавці повинні знайти свої власні сценарії вирішення проблем видання книжок», — зазначила вона й підсумувала, що шукати їх потрібно всередині самого середовища і втілювати також самим.
Голова Асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін запропонував представникам книговидавничої галузі об’єднати зусилля та скоординувати дії, аби разом боротися з непослідовністю в рішеннях, які ухвалює влада, зокрема примусити нинішній уряд повернутися до документів та законопроектів, які були підготовлені їхніми попередниками. Ідею підтримати позитивні кроки попередніх урядів, зокрема указ президента щодо книговидання та проект постанови уряду щодо підтримки книговидання, схвалив і екс-віце-прем’єр з питань освіти і культури, а нині народний депутат ВР України В’ячеслав Кириленко.
Про нагальну потребу інтеграції у видавничій сфері та необхідність тісної співпраці між різними ланками книгоіндустрії говорили і самі видавці. Спільні та узгоджені дії всіх учасників видавничого процесу здатні вивести галузь з кризи, переконані вони. До того ж, таке об’єднання зусиль дасть реальну можливість протистояти експансії російських книжок на український ринок. Ситуацію має поліпшити і налагодження ефективної системи книгорозповсюдження: збільшення числа книгарень, розширення асортименту вітчизняної книжки, а також побудова ефективного ланцюга «PR—попит—медіа—книгорозповсюдження», тобто активна підтримка з боку ЗМІ.
Власне ідея розробки спільної стратегії розвитку книгоіндустрії, розширення кооперації між учасниками видавничого процесу стала лейтмотивом бізнес-дискусій цьогорічного форуму видавців (взяти хоча б назви «Книжкове братство України: пошук шляхів до єднання», «Залучення бізнесових кіл до видання освітянської літератури» тощо). На подальших круглих столах та семінарах здебільшого розглядали окремі механізми та схеми об’єднання і співпраці різних представників галузі.
На семінарі «Ефективна промоція книжки: Зростання читацької аудиторії та продажу книжок» Генк Крайма, директор Фонду колективної промоції нідерландської книжки (CPNB), поділився досвідом успішної консолідації зусиль основних гравців книжкового ринку. Очолюваний ним фонд, який заснували Асоціація видавців, Асоціація книгарів та Асоціація бібліотекарів Нідерландів, щороку проводить три великі заходи — Тиждень книги, Тиждень дитячої книги та Місяць трилера. Ці три акції помітно пожвавлюють громадський інтерес до книжок, стимулюючи їх купівлю: під час Тижня книги кожна восьма голландська родина купує книжку, під час Тижня дитячої книги кожна четверта дитина отримує нове видання. Та й загалом завдяки цим акціям за останні десять років щорічний продаж художньої літератури в Нідерландах зріс на 22%.
Тиждень книги — це цілий комплекс різноманітних заходів. Розробляється головна тема заходу (це може бути поезія, релігія, родина, класика, література різних культур, історія, музика тощо) для уніфікованої презентації книжок у книгарнях, причому щороку її змінюють, створюючи тим самим гарний інформаційний привід і підтримуючи постійне зацікавлення ЗМІ. До того ж, фонд щороку видає «книжку-у-подарунок» (роман пише спеціально під акцію автор, імені якого до останнього не розкривають, що є чи не найбільшою інтригою), отримати яку можна безкоштовно, придбавши у книгарні продукцію на певну суму. А ще CPNB активно працює зі спонсорами: наприклад, «книжка-у-подарунок» протягом усього тижня є безкоштовним квитком на всі напрямки голландської залізниці.
В організації Тижня дитячої книги беруть участь 90% голландських шкіл і бібліотек, а також 75% книгарень: він також має головну тему та «книжку-у-подарунок», а ще безкоштовну газету про дитячі книжки, подарунковий освітній набір, каталог чи журнал і маленьку ілюстровану книжечку для наймолодших. Місяць трилера було започатковано після того, як з’ясувалося, що всі вікові групи незалежно від статі і рівня освіти читають трилери.
З-поміж результатів діяльності Фонду колективної промоції нідерландської книги Генк Крайма назвав збільшення безоплатної реклами книжок, залучення коштів з-поза меж книготоргівлі, зростання уваги ЗМІ до книжки під час синхронізованих промокампаній, що в цілому сприяє перетворенню нідерландської книжки на обов’язковий елемент щоденного життя.
Дискусію про особливості співпраці ЗМІ та книжкової індустрії розвинув медіа-клуб ТРК «Українські медіа — за українську книгу», організований журналом для медіа-фахівців «Телерадіокур’єр» та ГО «Українська медіа-спілка». Присутнім телевізійникам, радійникам, газетярам, видавцям та письменникам було продемонстровано добірку телепрограм книжкової тематики регіональних ТРК. Якість і кількість аудіовізуальних продуктів розкрили цілий спектр проблем, що існують у цьому сегменті комунікації між читачем і видавцем. Як з’ясувалося у ході дебатів, між книговидавцями і представниками регіональних електронних медіа відсутній належний діалог: видавці не інформують такі ЗМІ про свої книжки та й загалом не шукають виходів на регіональні ТРК, а ті, у свою чергу, не знають, про що розповідати у книжкових телепрограмах і знімати сюжети, бо погано орієнтуються в сучасному книжковому репертуарі. Відтак видавці нарікали на брак високопрофесійних критиків і рецензентів у пресі, репортерів та ведучих на телеканалах і радіостанціях, а також на високі ціни на рекламу й піар-послуги; а журналісти регіональних ТРК — на нестачу уваги до них з боку видавців і низький інтерес до книжкової тематики з боку редакторів та власників ЗМІ. Зійшлися на тому, що присутні обмінялися контактами і домовилися налагоджувати ділові стосунки. Цей медіа-клуб був першим експериментом із залучення представників регіональних телеканалів і радіостанцій до пошуків шляхів вирішення проблеми відсутності інформації про книжки в електронних ЗМІ, під час роботи якого стало очевидно, що є потреба об’єднати зусилля, скоординувати дії та започаткувати співпрацю.
Програма бізнес-дискусій і круглих столів тринадцятого Форуму видавців істотно поступалася за насиченістю вже згадуваному Міжнародному літературному фестивалю. Однак сподіватимемося, що наступного року обговоренню галузевих проблем буде приділено значно більше уваги, число семінарів та тренінгів для вітчизняних видавців зросте, а форум зміцнить свою репутацію ефективного каналу ділової комунікації книжників.