Результати соціологічного опитування, здійсненого УЦЕПД, загалом підтвердили занепадницькі настрої, які на рівні аксіом мають обіг в довколаінтелектуальних колах.
46,3% опитаних констатували, що їхні духовні потреби впродовж останніх дев’яти років знизилися. Тут складно сказати, чи йдеться про об’єктивний та незворотний «відрив від нематеріальної культури», чи то респонденти у такий спосіб виправдовують перед собою власні інтелектуальні лінощі. Проте, без сумніву, внутрішнє усвідомлення «зменшення духовних потреб» дозволяє людині ще трішки наблизитися до матері — дикої природи.
28,9 % респондентів запевнили, що рівень їхніх духовних потреб залишився незмінним. Що, загалом, є природним для сформованих і психологічно стійких людей. Меншість, яка складає 18,2 % опитуваних, задекларувала зростання своїх духовних потреб. Пояснити цю оптимістичну цифру не просто. Власне, можна припустити спекулятивну думку про те, що відчуття зростання духовних потреб почасти викликане проблематичністю їх задоволення, та про це мова піде дещо нижче. Також у повсякденній практиці помічено, що про зрослі духовні потреби вельми часто ведуть мову люди, майновий статус котрих значно зріс. Вони героїчно прийняли на себе великий тягар — представляти «нову еліту». А статус, як відомо, забов’язує…
Не зуміли визначитися щодо змін чи їх відсутності у своїх духовних потребах 6,6% опитаних.
Стосовно ж «рівня задоволення» духовних потреб, то, принаймні за деякими показниками, ситуація виглядає приблизно так: