Зужита приказка про "муз і гармати", перші з яких у воєнний час повинні мовчати, а другі - говорити, не аксіома. Так, нині війна, дуже важкий період для України. Практично вся країна - зона тривоги, зона оборони. Але ще й зона патріотизму. Безперечно, не "піару заради" багато діячів культури, деколи цілі творчі колективи, виходять "на передову". З ініціативами, намірами, реальними справами: допомогти чим можуть.
Із вибухонебезпечної зони АТО нещодавно повернулася співачка Марічка Бурмака, вона розповіла DT.UA те, що не кожен реактивний телеканал розповість...
Вона їхала з колегами в концертний тур "Підтримаємо своїх!", побоюючись непередбачуваних рецидивів на Сході, а виявилося, що тамтешні жителі-слухачі їх чекали, а після концертів - обіймали й плакали. Ну а солдати, для яких співали вона й інші, залишали записочки: "Дочекайтеся нас... Ми обов'язково повернемося...". Марічка каже, що нинішня трагедія наче вибудувала незриму стіну між хлопцями, які в АТО за два кроки від смерті, і тими, хто блаженствує на коктейльних вечірках в ілюзорному світі спокою. Але стіна ця - поки що незрима - з кожним днем набуває виразніших обрисів. Життя між "війною" і "миром" із кожною годиною - дедалі примарніше, бо одне може за мить перетворитися на інше. Це, на щастя, розуміють багато наших артистів, режисерів, продюсерів. Для яких АТО - зона оборони України. Тішить те, що збирання коштів на потреби армії для багатьох не указ зверху, а усвідомлена необхідність. Театр ім. Франка, Молодий театр, Івано-Франківський драматичний скромно, але гідно декларують свої наміри - підтримати не тільки словом, а й реальним учинком. На цю тему - кілька редакційних сюжетів про культуру в зоні оборони.