UA / RU
Підтримати ZN.ua

Культур-Ліга повертається

До 20 січня 2008 року простір залів Національного художнього музею України наповнено атмосферою ава...

Автор: Ольга Петрова

До 20 січня 2008 року простір залів Національного художнього музею України наповнено атмосферою авангардного пошуку початку ХХ століття — часу, коли сміливі, а почасти навіть зухвалі, експерименти утверджували нову естетику емоційно-виразного кубізму, футуризму та інших -ізмів. Тоді бунтівні Давид Бурлюк, Володимир Маяковський, інші організатори експозицій із шокуючими назвами «Хвіст віслюка», «Мішені», «Бубновий валет» спалювали мости між класичним реалізмом та футурологічним майбуттям. Аналогічні процеси відбувалися в театрі, у поезії та навіть в архітектурі. «Який до біса, grand art! Його ніколи не існувало... Кожна доба створює власне Відродження» — декларував один із мистецьких революціонерів Давид Бурлюк.

Художники, твори яких експоновано нині в проекті «Культур-Ліга. Художній авангард 1910—1920-х рр.», саме того ґатунку. Втім, митці Культур-Ліги, з якими запропоновано познайомитися киянам та гостям столиці на виставці, попри авангардний егоцентризм артистичної особистості були щільно пов’язані з детально продуманою інтелектуальною програмою. Її надзавдання полягало у літературно-художньому просвітництві єврейської громади в драматичний час між війнами та революціями.

Культур-Лігу було засновано у 1918 р. у Києві під час нетривалого правління Центральної Ради Українсь­кої республіки. Факт самоусвідомлення єврейської нації як такої, що в умовах революції виходила з «галуту» (темряви) до сяйва новітньої культури, забезпечив Культур-Лізі популярність серед творчої інтелігенції. Йшлося про те, що єврейська культура, виборсуючись із-під принижень нації, сягає авангардних висот. У завданнях Центрального комітету Культур-Ліги декларувалося синтетичне поєднання історичної пам’яті єврея зі світоглядом доби, що стукала у двері. Просвітницька та культуротворча функції були визначені як основні в діяльності Культур-Ліги. Акцентувалася дуалістичність програми: збереження традиційного та напрацювання новітнього. На цих двох китах мало відбутися піднесення до модерністської творчості. Озираючись на історичні реалії початку ХХ століття, усвідомлюємо причини потужної енергії новоствореної Культур-Ліги. Її діяльність розгорталася в час жахливих єврейських погромів в Києві та в інших містах та містечках Південно-Західної України. Страх єврея за долю та фізичне виживання родини був постійним. Недарма на запитання «Чому у вас, маестро, корови літають, а янголи падають?» Марк Шагал відповів: «Хіба ви не помічаєте, що цей світ стоїть догори ногами?» Тривога пересічної людини стосувалася також й єврейської інтелігенції, яка, на думку провідників Культур-Ліги, складалася не «лише з бухгалтерів та стоматологів, але й з митців і діячів культури». Поети, художники, видавці книжок та часописів, учителі та рабини перебували в меншості, але, сповнені ідеалізму та жертовності, взялися до справи залучення пересічної людини до культури. Ентузіастів Культур-Ліги мучили питання: «Чи існує єврейська культура? Чи існуватиме вона надалі?». Та, відкидаючи рефлексії як зайве, через що у інтелігента переважно опускалися руки, організатори культурного руху створювали лабораторії культури ідиш на теренах України, Росії, в країнах Європи.

У протирічних, непередбачуваних політичних умовах початку 20-х років минулого століття, коли влада в Києві за добу інколи переходила з рук Центральної Ра­ди до більшовиків та навпаки, коли єврейські бойові дружини сьогодні віталися як соратники української влади, а завтра відштовхувалися та клеймилися «зрадниками-жидами», в час кривавої колотнечі інтелігенція виконувала програму культурного освітянства. У Києві було започатковано Єврейський народний університет, театр, кооперативне видавництво Куль­тур-Ліги. Видавалися журнали для дітей та для бідноти, проводилися диспути інтелектуалів на тему: «Перспективи єврейського мистецтва». Митці та поети починали експерименти з новими художніми формами.

Ісак Рабинович. «Арлекін». Ескіз до п’єси К.Гоцці «Любов до трьох апельсинів»
Контрастною до неопримітивістської лінії розвитку авангарду на виставці представлено інноваційну тенденцію, деструктивну щодо традиції. Пафосом новизни просякнуто твори Н.Альт­мана, М.Епштейна, І.Рабиновича, Й.Чайкова, С.Нікрітіна. Непередбачувано-смілива творчість цих митців-експериментаторів склалася під очевидним впливом центру модернізму, яким у Києві була студія Олександри Екстер. Красива, талановита та вразлива особистість — Екстер з Па­рижа експортувала найновіші тоді кубізм та футуризм. Подруга Аполлінера, Брака, Пікассо — Екстер як винахідниця українського кубофутуризму активно впливала на І.Рабиновича, Н.Шифріна, інших. Обстоюючи новації кубізму, О.Екстер декларувала «перехід від кольорової рівноваги до рівноваги пропорцій» відповідно до ідей П.Пікассо, Ле Корбюзьє, А.Озанфана щодо «машинізації, яка породжує смак до геометрії». Глядач бачить, як у колажах та поп-арті Й.Чайкова («Скри­паль», «Швачка», «Біблієписець») усталені сюжети перекладено мовою аскетичної форми конструктивізму. На виставці унаочнено тенденцію радикального відриву від провінційного родового підґрунтя.

Дуалізм у розвитку єврейського мистецтва 1910—1920-х років засмучував прихильників традиційних цінностей та водночас заохочував до визнання новацій тих, хто, за висловлюванням теоретика Б.Аронсона, намагався «здмухнути порох з могильних плит». Синтезувати єврейську етноестетику з модерним розумінням художньої форми пощастило геніальному Марку Шагалу. Його провінційні персонажі з пейсами позбулися гравітації та злетіли у космос, випереджаючи космонавтів на півстоліття, а корови та кози з провінційного Вітебська оселилися на плафоні Гранд-Опера в Парижі.

В експозиції цікавою є і третя група творів, автори яких А.Маневич, Р.Фальк, М.Шейхель, Д.Штренберг трималися традицій Паризько-Мюн­хен­ської школи та працювали в принципах реалізму, імпресіонізму, сецесіону та поміркованого фовізму. Психологізм у портретах пензля Д.Штеренберга відсилає до традицій реалізму в студіях Одеси, де навчався художник. Вишкіл у В.Сєрова та К.Коро­віна очевидний у творах Р.Фаль­ка. Модний тоді сезанізм та кубізм у натюрмортах і пейзажах Фалька не руйнує реалістичного першообразу. Розлога колекція пейзажизму А.Маневича очевидно розвиває та трансформує в умовах нового часу декоративний пейзаж А.Куїнджі. Декоративізм синтезовано із пластичними засадами сецесіону, які увійшли до палітри митця під час навчання у Мюнхені (школа А.Аш­бе).

Розлога експозиція проекту «Культур-Ліга. Художній авангард 1910—1920-х рр.» як частина загальнокультурної програми єврейської просвітницької роботи викликає захоплення та водночас сум через знищення цього руху тоталітарними режимами Гітлера—Сталіна. Київський «проект-відродження» є фактом позитивної реконструкції могутньої інтелектуальної хвилі у єврейській та світовій культурі. Проект ще раз переконує — «рукописи не горять», коли знаходяться пам’ятливі нащадки.