Головний кінофестиваль планети набирає розгону. В Каннах зараз — справжній режисерський і акторський зорепад. Не часто на набережній Круазетт вдавалося зібрати таке сузір’я культових імен. Та ще й в основному конкурсі! Квентін Тарантіно представляє прем’єру про «безславних виродків», Альмодовар «розриває обійми», а Ларс фон Трієр доводить, що світ своєю появою має завдячувати… Сатані. Це лише один із мотивів його скандального хоррору «Антихрист», який має стати одним із головних вибухів цьогорічних Канн.
Набридливий рефрен останнього часу «криза-криза» меншою мірою торкнувся саме цього фестивалю. Судячи з такої солідної програми. І якщо хтось подейкує, буцімто в місцевих готелях через високі ціни залишилися вільні номери, а на дорогі яхти вже не такий попит, як раніше, — то про «творчу кризу» краще взагалі не згадувати. Не часто такі майстри сходяться в одній програмі.
Серед двадцяти конкурсантів немає жодного новачка у каннському конкурсі. Більше того — всі вони так чи інакше відзначені нагородами цього престижного кінофоруму.
Для прикладу, Педро Альмодовар. Його «Розірвані обійми» з Пенелопою Крус — уже третя спроба здобути «Золоту пальмову гілку». Картина «Все про мою матір» отримала призи за режисуру та екуменічного журі. «Повернення» — за сценарій і за жіночий ансамбль.
Енг Лі із «Торкаючись Вудстока» в 1997-му штурмував каннський олімп із «Льодяним штормом». Саме «Золотої пальмової гілки» йому бракує, щоб стати найбільш титулованим режисером світу.
Ален Рене вчетверте намагатиметься отримати трофей, який зазвичай рідко залишається у Франції (1987-го його завоював Моріс Піала, а 2008-го — Лоран Канте).
Гаспар Ное спричинився до одного з найгучніших скандалів в історії фестивалю: на його «Невідворотності» з Монікою Белуччі та Венсаном Касселем глядачі непритомніли. Цього разу режисер запрошує глядачів «Увійти в порожнечу». І, можливо, там також хтось знепритомніє.
Міхаель Ханеке — улюбленець Канн. Тут показували вже п’ять його фільмів. Найбільшого успіху досягли «Піаністка» з нагородами за найкращі чоловічу та жіночу ролі (її здобула, до речі, голова нинішнього журі Ізабель Юппер) та Гран-прі журі, а також «Приховане» із призами за режисуру, журі ФІПРЕССІ та екуменічного журі. Нова робота режисера «Біла стрічка» — копродукція Німеччини, Австрії, Франції — також має серйозні шанси на успіх.
Марк Белоккіо візьме в конкурсі участь уп’яте, а Андреа Арнольд та Елія Сулейман — лише вдруге. Проте в них обох в активі є по призу журі. А ось Пак Чен-вук має Гран-прі журі за «Олдбоя». Тепер же режисер сподівається на прихильність журі до своєї «Спраги» (Південна Корея, США).
Нове «Обличчя» Цай Мінь-Ляня, одного з, мабуть, найцікавіших та найпровокативніших сучасних тайванських режисерів (свого часу його «Примхлива хмаринка» практично загнала у глухий кут членів журі Венеціанського кінофестивалю) знімалося у Франції, і в картині зіграла Фанні Ардан. Такий вибір аж ніяк не можна назвати випадковим, адже естет і експериментатор Цай віддає цим фільмом шану Франсуа Трюффо, зокрема його «Американській ночі».
Загалом, у конкурсі братимуть участь чотири володарі «Золотої пальмової гілки».
Серед них — культовий Ларс фон Трієр. Як відомо, він уже має свою заслужену «Гілку» за «Ту, що танцює у темряві». І, на жаль, не має такого ж трофею за свій видатний програмний фільм «Догвілль». Певний час відомий режисер перебував у депресії. Очевидно, його певною мірою гнітили і прохолода каннського журі, і якісь інші буттєві обставини… Тому він і призупинив завершальний акорд своєї кінотрилогії («Догвілль», «Мандерлей» і ?..). А на нинішніх Каннах презентує «Антихриста». Стрічку, навколо якої вже багато галасу. Оскільки режисер до останнього моменту тримав у таємниці і сюжетні подробиці, і навіть трейлер. Уявіть, навіть фото з цього фільму так просто не знайдеш у «павутині». Подейкують, що фон Трієр намагається довести своїм «Антихристом», буцімто світ створив Сатана. Хоча в основі картини — приватна історія про подружжя (актори Віллем Дефо та Шарлотт Генсбур), яке, втративши дитину й розчарувавшись у житті, мандрує до темного-темного-темного лісу, де… Втім, про перипетії цієї стрічки, а також реакцію на неї фестивальної громадськості — у найближчих номерах «ДТ».
Натомість соцреаліст і борець за всю можливу справедливість Кен Лоуч («Золота пальмова гілка» за «Вітер, що гойдає верес») привіз на Круазетт комедію про депресивного листоношу «У пошуках Еріка». Зіграє в картині знаменитий футболіст Ерік Кантона. І зіграє самого себе (торік у Каннах приїзд Тайсона і Марадони затьмарив усіх голлівудських зірок, разом узятих).
Квентін Тарантіно («Золота пальмова гілка» за «Кримінальне чтиво) привезе «Безславних виродків». Сам режисер наполягає, щоб назва римейку італійської картини «Цей клятий бронепотяг» — Inglourious Basterds була написана з помилками в обох словах. Отож на нього ображатимуться не лише шанувальники лагідного романтичного кіно, а й борці за чистоту мови (Тарантіно вимагає, щоб помилки було зроблено не лише в оригіналі, а й у перекладах). За сюжетом, бойовий загін американських євреїв на чолі з Бредом Піттом тероризує фашистів в окупованій Франції. Тарантіно зрадив би сам собі, якби не викликав хоч якогось скандальчику ще до виходу картини: виконавець однієї з головних ролей, Елай Рот (по суті, як режисер, представник палко любимого Квентіном кінематографа категорії В), зняв фільм у фільмі, що, власне, є нацистською пропагандою. Тепер знімальна група з нетерпінням очікує прем’єри, бо хоче подивитися на обличчя неонацистів, коли вони довідаються, що цю милу їхньому серцю картину фільмував єврей.
Джейн Кемпіон, єдина жінка серед елітного загону володарів «Золотої пальмової гілки» (вона отримала її за «Піаніно), покаже естетську історію кохання поета Джона Кітса.
Оцінюватиме весь цей бенкет для кіногурманів журі на чолі з французькою актрисою Ізабель Юппер. Мадам президент завжди славилася прекрасним смаком, незалежним характером та любов’ю до кіноекстріму. Цього разу в цьому екстремальному суддівстві (вибирати між добрим і дуже добрим інколи буває важче, ніж між поганим та ще гіршим) їй допомагатимуть правнучка Рабіндраната Тагора, індійська актриса Шарміла Тагор, італійська актриса й режисер Азіа Арженто, американська акторка Робін Райт Пенн (її чоловік — здається, вже колишній — Шон Пенн торік був головою журі), тайванська актриса Шу Кі, неодноразово відзначений у Каннах турецький режисер Нурі більге Джейлан, англійський сценарист і письменник Ханіф Курейші, американський сценарист і режисер (теж не новачок на цьому фестивалі) Джеймс Грей і, нарешті, південнокорейський режисер, письменник та сценарист Лі Чанг-Донг.
І це — лише родзинки основного конкурсу. Якщо додати до цього другу за значенням програму «Особливий погляд» та позаконкурсні покази, то цього вистачило б на кілька фестивалів, які потім довго називали б вдалими. Отож цього року спостерігати за й так вічно непередбачуваними Каннами буде просто неймовірно.