КРАЇНА АБРЕВІАТУРІЯ

— Антоне, — нерішуче поцікавився Яновський, — що за такі магічні літери — «АВД»?

— Тю! — Дикий навіть здивувався. — Хіба має значення, які літери? Аби літери! Тоді неодмінно справить враження. Не може не справити. Безвідмовно. Бо в народі пошана є. СНК! ВСНХ! НКО! НКЮ! НКВД! АВД!.. Ах, — АВД? Що ж тут таємничого? Антон Васильович Дикий — по буквах АВД.

Ю.Смолич. «Розповідь про неспокій»

Abbreviatura — італійське слово, що означає «скорочення». Походить воно від латинського brevis. Можна принагідно згадати не вельми оптимістичне прислів’я Vita nostra brevis est, brevi finietur — «Життя наше коротке і скоро закінчиться». Мабуть, відразу після того, як людина усвідомила свою смертність, у неї виникло бажання трохи зекономити на часі викладення думок та понять, що юрмились у голові. Як зауважував письменник Юрій Ячейкін у своїх гумористичних «Зоряних мандрах капітана Небрехи», навіть ім’я Адам уже було скороченням від Автономна Довгодіюча Аналітична Машина. Не будемо гадати, але, може, й за іменами богів теж приховуються якісь не відомі нам абревіатури. Поява писемності, поєднана з нестримним багатослів’ям та небезмежною площею монет, пергаментів, тріумфальних колон, стін гробниць, змушувала вдаватися до скорочень. До речі, titulos — надрядковий значок, з’явився в латинському письмі ще за сто років до нашої ери, і пройшовши тисячолітній шлях через Грецію та Візантію став дуже популярним в кириличній писемності. Придивіться до фресок, мозаїк, іконостасів у будь-якому православному храмі — треба бути досить освіченою людиною, щоб безпомилково прочитати приховані під титлами імена святих.

Стрімкий злет (чи падіння — мабуть, обидві точки зору рівноправні) цивілізації у новітні часи викликав збільшення в геометричній прогресії понять, для означення яких уже не вистачало стандартного словникового запасу. Слова почали гуртуватися. Ці каравани видовжувалися за горизонт, без абревіатуризації значна частина їх просто не змогла б віднайти свого закутка у людському мозку.

Словники скорочень за своїми обсягами вирівнялися зі словниками слів-першооснов.

Можливо, якби планети стояли інакше, а рубінові зірки не зачепилися за верхівки Кремля, і Україна витворила б плеяду невмирущих абревіатур світового значення. Та історію не перепишеш. Хоча Радянський Союз не був батьківщиною ані слонів, ані абревіатур, проте його внесок у скарбницю найхимерніших буквосполучень неоціненний. «Збільшовичена ера» (означення Павла Тичини з вірша «Партія веде») наплодила таку кількість установ і організацій, що, здається, на кожного мешканця Землі їх перепадало б по сотні. В особливій шані були назви, що починалися на «глав», «центр», «спец», «гос», «нар», «все», «союз», «сов» (не плутати з іншим «сов» — сильно отравляющее вещество).

Пригадайте голодного пса Шаріка, майбутнього громадянина Шарікова, який вивчав азбуку за вивіскою «Главрыба». Серед тисяч державних установ, згаданої Булгаковим знайти не вдалось, але не менш колоритно звучать Главкирпич (Главное управление кирпичной промышленности), Главшерсть — Главное управление шерстяной промышленности, Главзверовод (Главное управление звероводческих хозяйств), Главхолод (Главное управление холодильниками) і т. д. і т. п., є й дещо «главрыбоподобное» — Главмясорыбторг. Не виключено, що персонаж «Собачого серця» був серед засновників ВРКСС (Всесоюзная родословная картотека служебных собак) та КИПС (Постоянная комиссия по изучению племенного (!) состава народов СССР). Існувала також установа, назвою, можливо, і результативністю діяльності схожа на «Черноморское отделение Арбатской конторы по заготовке рогов и копыт» Остапа Бендера, — «Жиркость». Повний титул цієї установи, здатної пустити слину собаці Павлова, ще серйозніший — Объединение московских государственных заводов жировой и костеобрабатывающей промышленности.

Багато контор дрібного та глобального масштабу мали такі назви, що їх список можна читати як антологію анекдоту чи підручник із вивчення «тарабарської» мови. ВСЕГЕИ — ні, це не назва нічного клубу для сексменшин — це Всесоюзный научно-исследовательский геологический институт, а ВУГИ — не збіговисько недобитків-любителів БУГИ, а Всесоюзный научно-исследовательский угольный институт. ЦЕКУБУ — не друг средньовічних партнерів диявола суккубів та інкубів, а Центральная комиссия по улучшению быта ученых. ВИТИМ — не річка в Сибіру, а Всесоюзный научно-исследовательский институт табака и махорки им.А.И.Микояна. ВНИИКО розшифровується вже цілком у сучасних ліберально-наркотичних настроях: Всесоюзный научно-исследовательский институт конопли.

Може й залишилися б словоскорочення лише смішними наборами букв — вивергав би каламбури Маяковський: «нигде кроме как в Моссельпроме», Василь Чечвянський (брат Остапа Вишні) дозволяв би собі й далі передражнювати комсомол, уводячи словотвір «поступати не по ЛКСМувському», потішались би брати Стругацькі, вигадуючи казковий НИИЧАВО — научно-исследовательский институт чародейства и волшебства, якби країна-абревіатура СРСР не створила монстрів, назви яких стали синонімами слова «жах». І це не організація АБВ — авиаотряд по борьбе с вредителями: ця винищувала довгоносиків.

Ланцюжок назв вічної репресивної гідри й по сьогодні багатьох екс-громадян Союзу РСР кидає в холодний піт. Утім, хтось напевно ностальгійно згадує тепло рукоятки маузера.

ВЧК — Всероссийская чрезвычайная комиссия по борьбе с контрреволюцией и саботажем; ГПУ — Государственное политическое управление; ОГПУ — Объединенное государственное политическое управление при Совете Народных Комиссаров СССР; НКВД — Народный комиссариат внутренних дел; МГБ — Министерство государственной безопасности; КГБ — Комитет государственной безопасности при Совете Министров СССР.

Але, мабуть, апофеозом будівництва комунізму стало створення на одній шостій суходолу тисячі островів з мільйонами жителів. Архіпелаг ГУЛАГ (Главное управление исправительно-трудовых лагерей и трудовых поселений) перетворив кожного туземця у гвинтик — абревіатуру: буква та номер — ні імені, ні минулого, ні майбутнього. «Белбалтлаг», «Карлаг», «Речлаг», «Минлаг», «Камышлаг», «Песчлаг», «Горлаг», «Дублаг» — острівна культура ввела, як і належить ізольованим суспільствам, свою мову, мало зрозумілу тим, хто жив по інший бік колючого дроту. Свою повість «Один день Івана Денисовича» Олександр Солженіцин доповнює тлумачним словником табірного побуту: БУР (блок усиленного режима), КВЧ (культурно-воспитательная часть), опер (оперативный уполномоченный)...

Доречно згадати, що Радянська Абревіатура Жаху була не самотньою на планеті. З деяким запізненням німецька мова теж «збагатила» світ словами, які тавром випечені на обличчі людства. Гітлер, схожий на старанного учня, котрий, одначе, ненавидить свого вчителя і бажає йому смерті, обрав для своєї партії назву майже тавтологічну. Порівняйте: ленінська партія з 1898 по 1912 рік називалася РСДРП (Российская социал-демократическая рабочая партия) — фашисти носили біля серця партквиток НСДП — Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (National-Sozialistische Deutsche Arbеіterpartei, NSDAP). Щоб світ не потішався над безмежно довгими німецькими словоскороченнями на кшталт напису на поштовій марці, присвяченій подорожі Кайзера Вільгельма ІІ в Єрусалим: «КайзерВільгельмЄрузалемсрайзегедехтнісбріфкартенпостмарке», (Л.Успенский «Слово о словах»), «істинні арійці» створили структури з лаконічними назвами, що були покликані проріджувати натовпи тих, хто сміється неправильно, — Gestapo — Geheime Staatspolizei (таємна державна поліція), SD — Sicherheitsdienst (служба безпеки), SS — Schutzstaffeln (охоронні загони, війська спеціального призначення)...

Абсолютна істина — тоталітарні режими можуть існувати лише у стані мілітаристичного психозу. В Союзі Республік — абревіатур громадянин був зобов’язаний уже в яслах сукати ніжками за командою. Дикий «рушій прогресу» — війна продукувала й продукує нові терміни, структури, назви зі швидкістю кулемета. Звичайно, відлік «піф-паф» абревіатур розпочався не в 1917 році, кумедні скорочення главковерх (верховый главкнокомандующий) чи дегенверх (дежурный генерал при штабе верховного главнокомандующего) існували і за царя. Мабуть, уже тоді з’явились іронічні назви неіснуючих посад — наприклад, «замкомпоморде» (заместитель командующего по морским делам). Казарма майже звела лексикон користувачів виключно до абревіатур та кількох, теж досить лаконічних, позасловникових зв’язок. Усе, що рухається, літає, плаває, стріляє, вибухає, в армії зобов’язане бути скороченим. Солдати носять мундири ХБ (хлопчатобумажные), ПШ (полушерстяные), або ЧШ (чистошерстяные), їдять сухпай (сухий пайок), місять грязюку важкі, як доля бійця, танки КВ (Клим Ворошилов), ИС (Иосиф Сталин), у небі ревуть літаки ЛАГГ (Лавочкин, Горбунов и Гудков), правда, льотчик-ас О.Покришкін у своїй книзі «Небо війни» подає інше тлумачення — Лакированный Гарантированный Гроб. Вибухають АГИТАБи (агитационные авиабомбы) — постачальники паперу для самокруток. Снаряди та міни, начинені тринітротолуолом (коротше — тротилом, ще коротше — толом), шматують людські тіла. Ще не генсек (генеральный секретарь), а лиш ЧВС (член военного совета) Л.Брежнєв сам визволяє Малу Землю...

Усе ж не варто надто применшувати силу і значення словоскорочень, створених за короткий період перших спроб українського державобудівництва. Інакше творці довідників, наче випущених орвелівським Мінправ (міністерством Правди), знайшли б місце для абревіатури УНР — Українська народна республіка, але навіть у ліберальні часи відлиги УНР має лише одне значення — управление начальника работ. Синдром боротьби з українським буржуазним націоналізмом був таким параноїдальним, що навіть у назві книги «Україна наша радянська», після появи якої «зашелестів» перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест, вгледіли крамольну абревіатуру УНР. Марно у радянські часи в лінгвістичних словниках було шукати й УПА — Українську повстанську армію. «Мудра» цензура залишала один варіант тлумачення УПА — универсальный портативный фотоувеличитель с автофокусом. Причеплення до назви Україна епітета «радянська» було настільки обов’язковим, а відступ від нього настільки небезпечним, що майже неймовірним здавалося існування на території, історія якої була лише «історією Української РСР», чогось просто українського. А таки було — величний об’єкт, створений нашими вченими, під абревіатурою УРАН приховував буржуазно-націоналістичну назву — український радіотелескоп Академії наук.

Але сподіваємося, що чорний маркер не стане основним знаряддям набуття нашого історичного досвіду. Візьміть до рук, наприклад, збірку поезій Володимира Сосюри. Можна тикати пальцем і сміятися над фразою «скоро я закінчу райпартшколу і тоді не буду сумувать», але чи багато нинішніх поетів могли б підібрати риму до ВУЦВИКу (Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету), а Сосюра знайшов її легко — «без ліку»... Буремні, трагічні часи, але скільки людських пристрастей, ницості та шляхетності приховано за футуристичною поемою абревіатур: АХЧУ (Асоціація художників Червоної України), АРМУ (Асоціація революційного мистецтва України), ГДУМ (Гурток діячів українського мистецтва), ВУФКУ (Всеукраїнське фото-кіно-управління), ВУТОРМ (Всеукраїнське товариство революційних музикантів), ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників), ВАПЛІТЕ (Всеукраїнська асоціація пролетарської літератури) тощо.

Ранок. Ми прокидаємося. Вмикаємо ТВ, що займається PR. На вулиці бомж порпається у смітнику, на якому написано ЖРЕО, у маршрутці DJ на FM вирівнює звивини нашого мозку. Придорожні щити пропагують мильні бульки ООО, СП, МП. E-mail змінили імена держав. Треба поглянути на паспорт — ні, слава Богу, на обкладинці ще написано Україна, а не abbrev.ua...