«Шедеври церковного гаптування України (ХІІ—ХХ століття)» — так називається нова книга, що належить перу відомого дослідника українського народного мистецтва, доктора мистецтвознавства, члена-кореспондента Академії мистецтв України, лауреата премії ім. Д.Щербаківського Тетяни Кара-Васильєвої.
Видання, що вийшло друком з благословення Блаженного Володимира Митрополита Київського і всея України й побачило світ у квітні нинішнього року в дні святкування Великодня, належить до тих праць, які відкривають нові пласти в історії нашої національної культури.
Ця книга — поєднання наукового дослідження й історичного нарису, вона, по суті, є першою спробою реконструкції картини розвитку церковного гаптування України, яку вперше в нашому мистецтвознавстві розглядають у такому широкому хронологічному діапазоні — від ХІІ до ХХ століття.
Дослідниця знайомить читачів з однією з найменш вивчених, але надзвичайно цікавих сторінок української історії мистецтв — із церковним гаптуванням, що охоплює різноманітні предмети літургійного призначення — плащаниці, покрови, воздухи, одяг священнослужителів усіх ієрархій, від дияконів і до патріархів: усе це майстерно розшивалося золотом і сріблом на шовкових і оксамитових тканинах, до яких особливо бережно за всіх часів ставилися як церковники, так і музейники.
Широка панорама пам’яток у чудово ілюстрованій книзі — її можна назвати і книгою-альбомом — відкривається найбільш раннім шедевром староруського мистецтва Х століття — вишиваною Богоматір’ю зі святими, знайденою під час розкопок на території Софії Київської, а завершується плащаницею початку ХХ століття, виконаною за ескізом Віктора Васнєцова для Володимирського собору в Києві Оленою Праховою, донькою знаменитого київського мистецтвознавця, археолога й художнього критика, професора Адріана Прахова.
Автор глибоко і грунтовно аналізує образотворче гаптування, стверджуючи, що воно розвивалося в єдиному руслі з загальним напрямом всього українського мистецтва, і передусім з іконописом, а пізніше з гравюрою. Це пояснюється тісним зв’язком із богословською й естетичною літературою свого часу, релігійними уявленнями, особливостями народного світосприйняття і національного менталітету.
Розвиток гаптування в Україні, запевняє Тетяна Кара-Васильєва, був тісно пов’язаний з діяльністю жіночих монастирів, які найчастіше ставали центрами культури та просвітительства. Особливого поширення вони набули в XVII— XVIII ст. на території Гетьманщини.
Безперечною заслугою автора є введення в мистецтвознавчий ужиток безлічі нових фактичних даних. У книзі знаходимо талановитий сплав розвідок Тетяни Кара-Васильєвої у мало вивчених архівах з результатами ретельного обстеження нею всіх музейних колекцій Києва, Львова, Полтави, Чернігова.
Уперше на основі знайдених даних розкривається діяльність Києво-Вознесенського монастиря на чолі з ігуменею Марією Магдаленою Мазепиною, матір’ю гетьмана Мазепи та її найближчих родичок Мокієвських. У книзі подано підписні роботи родини Мазепи, які дарували храмам, серед них вишиті портретні зображення як самого гетьмана, так і його матері.
У 20—30-х роках XVIII ст., в період формування стилю бароко, в Україні на перший план виходить Чернігівський П’ятницький монастир на чолі з ігуменею Фотинією, сестрою митрополита Іоанна Максимовича.
З 40—50-х XVIII ст. прославився Києво-Флорівський монастир, очолюваний ігуменею Оленою. Книга містить у собі захоплюючі історичні нариси про цих видатних жінок, котрі сприяли розвитку й розквіту українського церковного гаптування.
Жіночі монастирі, їхні іконописні та вишивальні майстерні мали творчі контакти з іконописною майстернею Києво-Печерської лаври. Сюжети гаптування, їх іконографія безпосередньо перегукуються з роботами видатних граверів XVIII ст. — Л.Тарасевича, І.Щирського.
У книзі можна ознайомитися з роботами, виконаними за малюнками цих знаменитих майстрів. Уперше в науковий обіг Т.Кара-Васильєва ввела твори гаптування з атрибуцією гравера, який створював малюнок майстрині-вишивальниці, монастиря, де народжувався твір. Дослідниця розшифровує сюжети гаптування, їх іконографію, з якого приводу і коли вони створені, яку символічну роль виконували.
Книга написана цікаво та жваво. Наведені архівні матеріали зберігають захоплюючі за своїм драматизмом розповіді про долі черниць-вишивальниць. Так принципово анонімне середньовічне мистецтво набуває своїх імен, і в книзі вони постають уперше. Залишаться в пам’яті черниці-вишивальниці Нектарія, Піора, Олександра, чиї роботи автору вдалося розшукати в музейних фондах.
Надзвичайно цікаві в книзі факти про черниць-іконописців, що є унікальним явищем у культурі Європи. Жіночі монастирі України мали чітко організовану систему художнього навчання, передусім гаптування й іконопису. Найвидатнішими були школи при Києво-Флорівському, Києво-Вознесенському, Ладинському, Ніжинському, Лебединському монастирях.
Нова книга Тетяни Кара-Васильєвої стала першим фундаментальним узагальненням історії церковного гаптування України, витоки якого ще у візантійському мистецтві.
Багатий дослідницький досвід, широка ерудованість дозволили автору зробити ретельний стилістичний аналіз церковного гаптування України, розглядаючи еволюцію його розвитку під впливом стилів ренесансу, бароко, рококо і, звісно, модерну. Автору вдається донести до читача взаємозв’язок всіх історичних етапів, їх «взаємоперетікання», сталість певних традицій протягом усього тисячоліття.
Завершує книгу ретельно відпрацьований довідковий апарат: важлива складова частина видання — словник термінів, складений Т.Кара-Васильєвою, де в популярній формі пояснюються досить складні для світської людини богословські терміни й поняття, тлумачаться сюжети із зображеннями святих, що набули розвитку в гаптуванні літургійних предметів.
«Шедеври церковного гаптування України» — спільне церковно-світське видання, підготовлене вченим у рідних стінах відділу образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики й етнографії ім. М.Рильського НАН України, але видане Інформаційно-видавничим центром Української православної церкви в Києві за фінансової підтримки МФ «Відродження» і сприяння Фонду «Нове творче об’єднання», видавництва «Таміріс» і підприємства «Єло ЛТД».
Поява книги «Шедеври церковного гаптування України (ХІІ—ХХ ст.)» — велике свято для тих, хто займається вивченням сакрального декоративно-прикладного мистецтва, і для всіх, хто любить і цінує культуру України. Чудове знання пам’яток гаптування, глибоке розуміння їхньої художньої краси, вишукана мова — усе це робить видання книги Тетяни Кара-Васильєвої значною подією в українському мистецтвознавстві.