Сучасний джаз передбачає солідну підготовленість своїх творців і слухачів. Останнім часом у Києві розкрилися безодні небесні «ненашого» джазу, і на нас хлинули благодатні потоки, як тепер пишуть в афішах, «живої» якісної музики. Більшість старих джазменів, а іноді й молодих у нас, як це було на зорі джазу «у них», працюють стихійно, інтуїтивно і власне джазу не вчилися. Українська джазова освіта почала формуватися нещодавно зусиллями незабутнього Володимира Симоненка: 23 роки тому за його ініціативою в Києві було відкрито естрадне відділення в училищі Гліера, сьогодні це Вищий факультет джазу 3-го рівня акредитації. Кілька років тому такі відділення стали відкриватися в музичних школах, поки лише в трьох.
Членом журі останнього дитячого міського джазового конкурсу був Олексій Коган, популярний ведучий і радіокоментатор. Суперечливі враження наштовхнули його на думку провести такий собі «концерт без переможених». Наприкінці серпня було дано клич по школах, почалися репетиції, і Перший дитячий джазовий фестиваль «Атланта-М» стартував. З 2 по 4 жовтня надвечір у клубі «44» в обстановці добрій, веселій і одночасно дорослій співали і грали 10 юних солістів і два ансамблі, усього близько 30 дітей віком від 6 до 15 років. Вхід був вільний, курити глядачам заборонялося, шуміти дозволялося не дуже, але це не скувало захоплень, радості, привітальних криків і свистів доброзичливої, чуйної публіки: друзів, батьків, учителів, журналістів, завсідників-любителів і професійних музикантів, які зайшли послухати майбутню зміну. Усім акомпанував найвідоміший «Схід-Side». Варто було поспостерігати за постійно усміхненими і зворушеними обличчями дядь-музикантів. У їхньому бездоганному супроводі 13-річна Юля Головань, зріла і досвідчена вокалістка, виконала в перший день шість різнохарактерних пісень, показавши великий імпровізаційний розмах. Назавтра вона гідно виступила разом із почесною гостею фестивалю американкою Деніз Перьє. Їм підіграв не менш славетний пітерський суперклавішник Андрій Кондаков. Особливо весело, жваво і чисто ансамблювали духові групи Brass Band із 11-го інтернату для дітей із слабким зором. Вони зіграли традиційний St. Louis Blues, відмінно проквакали «Марш жаб» і видали ще дві п’єси. Геть зачарувала усіх разюче яскрава й артистична ксилофоністка Настя Сабадаж, яка грала вільно й виразно. Всіх, хто відпрацював, відразу запросто пригощали солодощами, вони одержували подарунки і, хоч це для нас нове — грошові гонорари в конвертах. Все це роздавали дві дівчини з написами «добра тьотя» на футболках. Для маленьких музикантів це були перші зароблені професійні гроші, невеликі, але чесні. Гадаю, що «моральний аспект» тут позитивний: були щасливі усі — і діти, і батьки, і публіка.
Після виступу Деніз Перьє розповіла: «У дитинстві мене навчали танців, але коли я розповніла, стала співати. Долю визначила зустріч із Луї Армстронгом. Співаю «стихійно», ніде цього не вчилася, було дорого. У нас держава підтримує музичну освіту, але недостатньо, і тепер разом з іншими відомими музикантами я допомагаю навчатися молодим. Ми даємо благодійні концерти, проводимо безкоштовні майстер-класи. Я брала участь у подібних дитячих святах в Америці, Новій Зеландії, Калінінграді. Гадаю, що навчити джазу не можна, він живе в душі. Дивлячись на ваших дітей, відчуваю, що у Східної Європи велике серце, і це відкриє тут джазу гарне майбутнє».