У вихорі передвиборної маячні не всі помітили важливу для культури юридичну подію - вона стосується оскарження "контрактної системи", яка запроваджена у сфері культури, згідно з Указом президента з січня 2016 року. Ще 12 липня 2019 р. КС ухвалив рішення у справі за конституційними скаргами Байшева П.В., Бурлакової О.О., Даць І.В., Дєдковського В.В., Желізняка М.В., Кожухарової Л.А.
Як відомо, цей Закон було прийнято ще на початку 2016 р., а набрав він чинності у лютому 2017-го. Зокрема положеннями Закону передбачалося, що творчі працівники державних і комунальних закладів культури протягом року з моменту підписання Закону президентом України мали право підписати контракт з роботодавцем (театром, філармонією тощо) терміном від 1 до 3 років без проходження конкурсу.
За інформацією DT.UA з Кабміну та від численної артистичної спільноти України, близько 20 митців категорично відмовилися виконувати норму нового закону і врешті були звільнені на підставі його перехідних положень. Після цього відбулися протестні акції, робилися спроби змінити ситуацію. Протягом двох років тривали судові процеси з метою поновлення на робочих місцях певних митців у судах загальної юрисдикції всіх інстанцій.
І от шестеро сміливих звернулися саме в Конституційний суд, стверджуючи, що норми закону суперечать положенням Конституції України. Всі шість скарг були об'єднані судом в єдину справу. Розглянувши її, КС визнав Закон таким, що повністю відповідає Конституції України. Надважливо зазначити: рішення КСУ є остаточними і не підлягають ані перегляду, ані оскарженню. Крім того, звернення інших осіб з питань, які вже розглядалися судом, не прийматимуться до розгляду.
Втім, можливо, в цій історії ще зарано ставити крапку чи навіть три крапки. Адже деякі українські митці, очевидно, сподіватимуться на розгляд цього питання у Європейському суді з прав людини. Якщо так, то з'явиться можливість продовжити цю тему на шпальтах газети. А поки що - спектр коментарів з приводу контрактів в українському театрі.
Генеральний директор та художній керівник Івано-Франківського Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Ростислав Держипільський:
- Ми вже два роки як живемо за контрактною системою. І сьогодні переваги контрактної системи перед безстроковою для мене цілком очевидні. Адже ми змогли оновити оркестр театру, набравши найкращих музикантів, котрі роками мали контракти в Європі, а заради роботи у нашому театрі повернулися додому. Ще до нас прийшов головний балетмейстер Дмитро Лека. Так, це було непопулярне рішення - відмовитися від балету, який ми мало використовували у постановках, тому й підписати контракт з молодим і дуже сучасним цікавим хореографом, який мислить по-новому. Нині він працює зі всією трупою, щодня проводячи інтенсивні тренажі. Він блискуче впорався з пластичним вирішенням мюзиклу "Гуцулка Ксеня" і демонструє чудовий потенціал.
Зрештою, я сам недавно переміг у конкурсі на посаду керівника нашого театру. І нічого надзвичайного в цьому не бачу. Якщо ми хочемо жити по-європейськи, то не можемо тут жити так, а отут - інакше, сповідуючи ще пострадянські звички. Система трудових угод з творчими працівниками працює в усій Європі. І контрактна система, переконаний, одна з найкращих реформ у культурі. Так, є різні форми розвитку контрактної системи, ми обрали цю - і повинні її вдосконалювати, а не зіпсувати.
У чому я бачу можливі застереження? У тому, що можуть опинитися без роботи корифеї театру, старше покоління… Вони чи не найбільше остерігаються цих змін. Але все залежить від мудрості керівника театру. Як людина, котра любить Театр, може поранити митця? Гадаю, тут потрібен такт.
А для молоді контрактна система - то величезний стимул перебувати у творчому тонусі й прагнути до самоосвіти і самовдосконалення. З іншого боку, контрактна система дає талановитим, найкращим з них, необмежені можливості. От як наш актор Роман Луцький - вийшов на всеєвропейський рівень, виборовши роль Гамлета в Польщі з-поміж 50 претендентів. І його приклад має надихати інших.
Директор і художній керівник Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В.Василька Юлія Пивоварова:
- Контрактна система для мене як керівника значно спрощує низку питань. Так, сьогодні я в змозі пропонувати акторам, які "сиділи" на ставці і отримували зарплату, разові виходи на сцену. Сьогодні також я можу порушувати питання щодо первинності репертуарного плану театру перед кінозйомками акторів. Хоча актори, які насправді в театрі, завжди знаходять порозуміння і з кіно, і з театром. Між театром і кіно немає суперечок. Але у театру свій шлях, свій розвиток. І право актора вибирати. Якщо він хоче зніматися і грати в театрі, то ми завжди знайдемо порозуміння. Але якщо актор хоче робити театру диктат, то нам на допомогу і прийде той самий контракт. Адже сьогодні величезна конкуренція у творчому середовищі.
Випускник НМАУ ім.Чайковського по класу скрипки і Guildhall school London, лауреат міжнародних конкурсів, концертмейстер Одеського Національного філармонійного оркестру (на цей час не працює в оркестрі) - Євген Кострицький:
- Скажу, що цей закон потребує істотного вдосконалення, тому що контракти мають бути двох видів: строковий та безстроковий. Так, строковий контракт має укладатися від одного року до п'яти (як зараз максимальний п'ятирічний термін у генерального директора). Також строковий контракт повинен мати юридичну можливість бути переоформленим у безстроковий. Кожна державна культурна установа через обов'язкову систему укладання колективного договору між артистичним складом та адміністрацією самостійно вирішує, яка кількість (відсоток) безстрокових контрактів існує в установі. До безстрокових контрактів насамперед обов'язково належать посади керівників підрозділів (концертмейстери оркестрів та концертмейстери груп оркестрів тощо). На мою думку, посади головного диригента/художнього керівника завжди повинні мати тільки строковий контракт, як і Генерального директора - від 1 до 5 років і обиратися тільки за конкурсом.
А до складу конкурсної комісії повинна входити худрада державної культурної установи. Керівництво культурного закладу не має права приймати жодних рішень, які суперечать рішенню худради. Як приклад: "Звільнення працівників артистичного складу оркестру шляхом розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації можливе тільки після розглядання цього питання художньою радою оркестру та погодження з профспілковим комітетом". Щодо Мін'юсту, то ця установа має розробити після консультацій з провідними артистами, які жили й працювали в Європі та мають відповідний досвід, нову форму контракту з артистичним персоналом згідно з загальноєвропейською практикою індивідуального графіка роботи та індивідуальної заробітної плати кожного артиста.
Головний диригент Дніпровського камерного оркестру "Пори року", керівник інструментального квінтету Argentum народний артист України Дмитро Логвин:
- Я керую двома недержавними оркестрами, одному з яких, "Пори року", вже 26 років, і, природно, цікавлюся цією юридичною сферою нашого життя. Скажу, що у світі немає оркестру чи театру, де на роботу не брали б на конкурсній основі або брали на постійний контракт. Звичайно, трапляються й винятки.
Наприклад, скрипаль Антон Бараховський через його високі музичні якості дістав довічний статус концертмейстера оркестру Баварського радіо, який йому зробив головний диригент Маріс Янсонс. Але там нормою є участь оркестрантів у щорічному конкурсі, концертмейстери ж грають конкурси раз на три роки. Скажу, що контрактна система не так явно потрібна на Заході, де нормою вважається добре працювати. У нас же намагаються не працювати за першої нагоди, тому в Україні контракти конче потрібні. Але все-таки дуже багато залежить від конкретної реалізації закону і від того, хто судді. Я вважаю нонсенсом, коли рішення про роботу оркестранта, артиста театру, хору приймає не художній керівник, а директор. Ця людина звичайно або музикант, що не склався, або взагалі з іншої сфери діяльності. А от художній керівник колективу вибере того, хто максимально поліпшуватиме, підтримуватиме якість роботи
І ще. За нашим законодавством звільнити співробітника, який навіть працює в приватному бізнесі, без його згоди практично неможливо. Тому тільки контракт може регулювати відносини всередині артистичного колективу.
Важливо, щоб умов контракту дотримувались обидві сторони. І тут для працівника є великі переваги. Адже можна внести в контракт щось важливе для його успішної роботи. А далі залишається тільки виконувати добре свої обов'язки й вимагати від роботодавця того ж самого. Підсумую: контрактна система в Україні потрібна. Але слід стежити за тим, щоб цей закон, що несе лише позитивні якості, не порушували, і тоді всі сторони процесу будуть тільки у виграші.