Від чого залежить, читає дитина чи ні? Від зусиль батьків? Дитячого садка? Школи? Кількості реклами? Просто від ставлення до дітей? З дітьми вічно ускочиш в клопіт. Тому що вибір і дії дитини визначаються дорослими. Усе залежить від того, чи купить мама-тато книжку і яку. Захоче довідатися якомога більше про сучасну дитячу книжку чи вирішить, що це не важливо, і вхопить у магазині те, «що яскравіше»? В остаточному підсумку — як ставляться батьки до своєї дитини, наскільки вона сама їм цікава.
У цьому нас укотре переконав фестиваль дитячого читання «Форум книговидавців — дітям», який пройшов у Львові. Організатори й видавці постаралися перетворити ярмарок на щось феєричне й водночас практичне — із парадом масок, лицарськими турнірами, хитромудрою грою-квестом, із можливістю себе показати і на людей подивитися, а заодно — і книжок прикупити. Участь зірок, майстер-класи й читання з популярними письменниками. А який гарний був «вільнюський гість» — десятиметрова колективно розмальована жирафа! Письменники — дитячі й не дуже — охоче спілкувалися зі своїми юними читачами й купалися у промінні слави, не поступаючись у цьому деяким присутнім «зіркам». Тим дітям, які потрапили на це свято, було цікаво. Ті, які не потрапили... Нехай запитають у батьків — чому. У батьків і у вчителів — тих дорослих, котрі їх навчають та виховують, і при цьому чомусь вважають, що все це можна робити без допомоги хороших, добрих і розумних книжок.
В ідеальному майбутньому львівський «Форум книговидавців — дітям» хочеться бачити об’єктом дитячого туризму. Хочеться бачити маленьких діточок, які тягнуть за руки своїх дорослих уздовж стендів видавництв. Підлітків, які відірвалися від «предків» на книжкову тусовку. Адже це все для них насправді. Хочеться помріяти про книжковий луна-парк чи взагалі книжковий Діснейленд. Про який діти знатимуть так само добре, як про парк атракціонів у своєму місті. А ще — про те, що про вихід нових книжок вони будуть поінформовані не гірше, ніж про вихід нових серіалів та блокбастерів. Ну, гаразд, це вже взагалі мрійництво. Хай гірше, головне — щоб хоч щось знали.
Нестача інформації — звичайна проблема для «нехлібних» галузей. У нас же майже все, що пов’язане з культурою, не особливо хлібне. Чи багато є дитячих і підліткових телепрограм, які пропагують книжки та читання? Чи багато батьків передплачують або хоча б регулярно купують своїм дітям дитячі журнали? Втім, дитяча періодика — особлива стаття. Деякі зразки і справді не варто купувати.
Можна зрозуміти видавців, книгопродавців та організаторів «Форуму книговидавців», — вони намагаються донести інформацію про дитячі книжки насамперед до дорослих. Які куплять (або не куплять), приведуть своїх чад (або не приведуть). Але кожен із батьків знає: найкраща реклама дитячого товару (книжка — теж товар) — бажання дитини. Невже, якщо дитина попросить купити їй якусь книжку, мама встоїть? Тому інформування дітей про ті книжки, які випускаються саме для них, могло б стати важливою складовою цього бізнесу.
Дитячі книжкові презентації, дитячі літературні ранки, дитячі (не тільки за змістом, а за формою) книжкові ярмарки — необхідні атрибути розвитку цього сегменту книжкового ринку. Хіба секрет, що «Гаррі Поттер» зобов’язаний своєю шаленою популярністю більше маркетинговому, ніж літературному генію? Покоління, яке найбільше читає «Гаррі Поттера», читатиме й далі — треба лише зуміти запропонувати. «Форум книговидавців — дітям» переконує нас: в Україні багато хороших дитячих письменників і прекрасних дитячих книжок. Треба тільки, щоб книжки і діти частіше зустрічалися.
Олександра КОВАЛЬ, президент Форуму книговидавців:
На жаль, я поки що не знаю, скільки саме дітей відвідало наші заходи. Особливо цікава для мене активність шкіл. Я бачила, як спрацьовують організовані шкільні походи на аналогічні заходи в Німеччині, Франції. Там дітей звільняють від уроків, щоб вони могли відвідувати такі ярмарки, — вчителі сприяють цьому. Натомість у нас, навпаки, вважають, що це відволікає дітей від навчального процесу.
Ми намагаємося порозумітися з освітянами, і сподіваюся, що це рано чи пізно станеться. Принаймні нинішнього року участь шкіл Львова була вищою, ніж у попередні роки. Зокрема у завершальному етапі фестивалю-параду літературних героїв, який готувався спільно з міським управлінням освіти, взяло участь понад 300 дітей. Вони пройшлися в костюмах, виготовлених власноруч, парадом по вулицях Львова. Спільно з управлінням освіти ми провели цікавий конкурс дитячої фотографії «Моя читаюча родина». Підсумків ще не підбито, але там є надзвичайно зворушливі й цікаві фото!
Дуже успішно відбувся тиждень читання у школах Львова. Маємо намір продовжувати цей захід, — він викликав хвилю позитивних відчуттів і в школярів, і в письменників, які ходили на зустріч зі школярами.
Втім, зважаючи на кількість реклами, на залучення шкіл, численні виступи у львівських засобах масової інформації, включно з телебаченням та радіо, зовнішню рекламу — все, що ми зробили з допомогою Львівської міської організації, — відвідувачів на ярмарку було менше, ніж я очікувала. Наша аудиторія не зменшується, але й не збільшується, і це дуже прикро. Я не знаю, яких ще заходів треба вжити, щоби вплинути на тих батьків, котрі не вважають, що читання для їхньої дитини – вкрай потрібне.
Це свідчить про те, наскільки вчасна й необхідна Програма підтримки читання. В нас відбулася науково-практична конференція, на якій, окрім українських фахівців, були присутні експерти з Польщі, Німеччини і Росії. На ній нам вдалося виробити концепцію програми, яку ми намагатимемося впроваджувати на регіональному рівні. Принаймні керівництво Львова і Львівської області ставиться до цієї ідеї прихильно. Її напрями — освітній, бібліотечний, сімейний та інформаційний. Освітній найважче реалізувати на регіональному рівні, оскільки це потребує внесення деяких змін у навчальні програми та в систему освіти загалом: наприклад, мають бути запроваджені посади вчителів-методистів із читання. Реформування бібліотечної системи навпаки, найпростіше реалізувати саме на регіональному рівні, оскільки бібліотеки фінансуються з місцевих бюджетів. Бібліотеки мають бути відкритими й цікавими для дітей. Для цього їм треба трохи змінити свої моделі роботи і свої функції. А це, у свою чергу, стане можливим тоді, коли в них з’являтиметься багато нових книжок, а серед бібліотекарів побільшає молоді, веселої й захопленої книжками та дітьми. Щодо ЗМІ — зараз вони вже прихильніше ставляться до книжкової тематики. Але все одно книжка в них дуже поступається спорту. Було б непогано тісніше співпрацювати у плані читання з дитячою періодикою, але відповідної преси в нас практично немає. Ми намагатимемося достукатися до дітей через Інтернет і програми, розраховані на ці вікові групи.
Регіональне втілення Програми підтримки читання — це, так би мовити, пробний камінь. Кілька років тому я намагалася пробити цю програму на загальнонаціональному рівні. І начебто навіть знайшла розуміння в Кабміні, але далі справа не пішла. Тепер сподіваюся, що в менших масштабах зробити це буде простіше. А там, може, ініціатива «розповзеться»: на конференції були люди, зацікавлені просувати цю програму у Харківській, Полтавській, Одеській областях. Якщо ми запровадимо кілька регіональних проектів — можливо, з часом він перетвориться на загальнонаціональний.
Після нашого вже третього фестивалю дитячого читання я можу з упевненістю сказати: в нас дуже хороші діти, ми мусимо зробити все, аби не дати їм змарнувати свій шанс.