Шедеври майстрів позаминулого й минулого століть об’єднала в Києві перша відкрита передаукціонна виставка «Колекційний живопис XIX—XX ст.» в музеї «Духовні скарби України» на вулиці Десятинній. Справжніми сенсаціями цього арт-проекту (від аукціонного дому «Корнерс») стали роботи Іллі Рєпіна, Пабло Пікассо, Миколи Глущенка, Жені Мінаш, Марії Приймаченко, інших майстрів, які можна побачити в музеї з 20 по 26 березня. Усього ж на передаукціонній виставці — напередодні 13-х торгів (вони відбудуться 27 березня) — 146 унікальних робіт. Кошти, виручені з аукціону, підуть на розвиток Бюро науково-технічної експертизи «Арт-Лаб».
Історія аукціонного дому «Корнерс» веде відлік з 2006 року. Попри такий нетривалий період, цей дім є одним із найуспішніших гравців на вітчизняному арт-ринку, спеціалізуючись на українському та російському живописі XIX—XX століть, а також — іконописі, декоративно-прикладному мистецтві, західноєвропейському живописі і творах актуального мистецтва.
Віктор ФЕДЧИШИН — експерт аукціонного дому і ліцитатор аукціонних торгів (той, хто безпосередньо проводить аукціон). Саме він задає ритм азартному дійству.
— На наших попередніх аукціонах роботи великих майстрів виставлялися лише на той короткий час, коли полотна мали змінити своїх власників, — розповідає «ДТ» пан Федчишин. — По суті, ці картини бачили тільки потенційні покупці. А нині багато цінителів живопису мають унікальну можливість і відвідати виставку, і помилуватися цими справжніми шедеврами. Адже імена художників — гучні. Представлено і класиків, і сучасних художників.
***
Українському арт-ринку лише 10—15 років. І даний аукціонний дім існує не так давно. Але за кількістю проведених торгів він уже зажив репутації стабільного аукціонного дому. Торги проводять раз на чотири місяці. Тим самим активно моніторяться український і світовий арт-ринки. У результаті фахівці цього дому можуть дати актуальну інформацію щодо ціноутворення, попиту на ті чи інші живописні роботи. Дім «Корнерс» — відкрита структура. Там виставляються речі з приватних українських колекцій, а також ті, які в різний час були продані на таких престижних аукціонах, як Sotheby’s, Christies, Philips.
Дана передаукціонна експозиція — «Колекційний живопис XIX—XX століть» — представляє широкий спектр живописних робіт. Цей проект — ніби міст із століття XIX у століття ХХI. Всі імена — «колекційні». Аукціонний дім таким чином відгукується на запити і виклики сучасного арт-ринку, пропонуючи дуже затребуваних майстрів пензля.
Кожна з представлених робіт може стати й окрасою інтер’єру, і предметом художнього захоплення, і досить вигідною інвестицією. Адже живопис — перспективно зростаючий ринок. А аукціон — такий собі мікс культурно-світського життя. Ще п’ять років тому, скажімо, роботу Глущенка чи Шишка можна було купити за 1—2 тис. дол. Нині це вже десятки тисяч у.о.
Аукціон — живий організм, арт-коловорот. Тут покупець і продавець можуть бути в одній особі: хтось купує нову роботу й одночасно виставляє на торги щось зі своєї колекції.
До того ж живопис XIX—XX століть апріорі популярний, модний. І для досвідченого колекціонера однаковою мірою цікаві Глущенко, Шишко, Ломикін, Зарецький, Пламеницький, Приймаченко...
***
Сенсація нинішньої колекції — лот №24: робота російського класика Іллі Рєпіна «Три дами за рукоділлям» (1911 р.) Як відомо, живопис Рєпіна рідко потрапляє навіть на російські аукціони. Але цього разу буде представлений на офіційних торгах в Україні. Цьому твору відведено особливе місце в експозиції. Полотно — в центрі залу на мольберті. Раритету 99 років! На український аукціон картина потрапила з однієї приватної колекції. Попередньо пройшла експертну оцінку в Державній Третьяковській галереї, а аукціонним домом оцінена в 120—150 тис. дол.
***
Вперше в Україні в рамках передаукціонної виставки й робота відомої на західному арт-ринку художниці Жені Мінаш («Ню», II третина ХХ століття, ціна 7—10 тис. дол.). До речі, знаменита француженка родом з Мелітополя. Вона заснувала Жіночу спілку художниць Франції.
А представлений у Києві французький графік Жуль Шере («Екіпажі на площі д’Етуаль», 1898 р.,
8—10 тис. дол.) свого часу відкрив Парижу феномен мистецтва афіші і плаката.
Уже не вперше справжнім ексклюзивом від «Корнерс» стають роботи геніального кінорежисера, художника і арт-провокатора Сергія Параджанова (автора українського кіношедевра «Тіні забутих предків»). Цього разу виставлено його «Східну казку» (1980-ті рр., 15—20 тис. дол.). Раніше ця робота значилася в грузинській колекції, яку формувала відома кіноактриса Софіко Чіаурелі.
— На сьогодні роботи Сергія Параджанова — той самий випадок, коли історична й художня цінність творів урівноважується на терезах, — каже експерт. — Усі колажі Параджанова — це досить цікаві історії. На наших колишніх аукціонах було представлено вже десять робіт художника. І, признаюся, ці роботи завжди користуються надзвичайним попитом. Ціна найдорожчого колажу Параджанова становила близько 38 тис. дол.!
***
Ще один ексклюзив — роботи Павла Громницького (учня Рєпіна і Матісса), які раніше не виставлялися на українських аукціонах, тому це особлива гордість дому «Корнерс». На нинішньому прев’ю — робота «Наметове містечко» (1972 р., 4—6 тис. дол.).
В експозиції й гучні українські імена: Марія Приймаченко, Микола Глущенко. Є акварелі великої княгині Ольги Романової, чиї роботи свого часу купили Вінстон Черчілль, барон Ротшильд, а також члени європейських королівських сімейств. Представлені також Михайло Штейнберг, живописом якого захоплювався сам Марк Шагал.
***
Каталог майбутнього аукціону вибудуваний за європейською системою. Всі роботи представлено в хронологічній послідовності. Біля кожного лота дві цифри: це естимейт, тобто експертна оцінка картини перед аукціоном, її нижча і вища цінові планки на ринку.
Таким чином потенційний покупець може скласти враження про приблизну вартість даної роботи.
Віктор Федчишин:
— Стартова ціна торгів у нашому аукціонному домі, так само як і в Лондоні, на 20—30% нижча за нижню планку, тому на торгах людина має унікальний шанс купити роботу навіть нижче за ринкову ціну. Але... може бути й навпаки: торги триватимуть, робота «полетить» вище за заданий орієнтир. Мабуть, аукціон досить-таки непередбачуваний захід. Тому некоректно оголошувати імена власників робіт. Насамперед це пов’язано з безпекою... Адже нікому не спаде на думку запитувати банкірів, хто зберігає гроші в їхньо_му банку і скільки. Це таємниця! Також і предмет мистецтва — він ексклюзивний, єдиний у своєму роді. Тому жоден аукціонний дім у світі не дозволяє «знімати торги», тобто оголошувати, коли, хто й що купив.
На одному з аукціонів у нас була робота поки що не широко відомого художника-сучасника. На ній зображено хлопчика-пастушка. Даний лот стартував із 900 доларів. Уявіть, «бій» тривав дуже довго, і в результаті ціна дійшла до 9 тис. дол.! При тому, що кожний аукціонний крок — це зростання суми на 10%. Ми поцікавилися в нового власника роботи, яке підгрунтя такого інтересу й чому виникло бажання купити саме цю картину? Він відповів: «Цей хлопчик так схожий на мене в дитинстві...»
Була й ще одна цікава ситуація. На одному з наших аукціонів виставлялася робота «Верховна Рада взимку». За полотно боролися три покупниці. Всі три — дружини депутатів. У результаті картина зросла в ціні з 15 тис. до 80 тис. дол. Аргументи були такі: чоловіки-депутати весь час проводять у цих стінах. Після аукціону роботи цього художника досить упевнено зросли в ціні на ринку, але ненадовго. Оскільки аукціон — це також і ситуативний прояв інтересу.
***
Сьогодні дуже актуальна тема формування в Україні цивілізованого арт-ринку. Причому Україна — держава з досить високою активністю та оборотами саме цього ринку. Як ніколи гострим і досі залишається питання об’єктивної ринкової оцінки активів. У тому числі й у творах мистецтва. А для цього має бути ефективно розвинена експертно-
технологічна база.
Проте лише нещодавно в Україні з’явилося Бюро науково-технічної експертизи «Арт-Лаб». І аукціонний дім «Корнерс» став її співінвестором.
— Коли виникла ідея організувати бюро і нам запропонували стати співінвесторами проекту, ми відразу погодилися, оскільки самі є замовниками цього виду послуг, — каже пан Федчишин. — Як відомо, українські аукціонні доми постійно мають проблему з атрибуцією та експертизою художніх творів. Це важлива тема, адже ми маємо гарантувати якість експонатів.
***
На жаль, рівень експертних організацій в Україні ще не достатньо розвинений. Це пов’язано з відсутністю бюджетів на подібні потреби в державних структурах.
Що ж до технологічної експертизи картин, то в нас її роблять у кількох місцях, зокрема в Національному реставраційному центрі. Але цей центр обслуговує передусім українські музеї. До того ж його обладнання куплене давно і не може повною мірою впоратися з такими обсягами, не в усьому відповідає стандартам.
Завдяки проведенню аукціонів дому «Корнерс» науково-технічне бюро оснащено обладнанням, яке на кілька порядків випереджає те, котре є в розпорядженні навіть... російського «Ермітажу».
У «Арт-Лаб» проводяться дослідження на унікальному обладнанні німецької фірми «Брукер». А фахівці, які мають учені ступені в галузі неорганічної та фізичної хімії, стажувалися в «Ермітажі»... Дані дослідження дозволяють уточнити датування роботи, виявити ознаки фальсифікації. Більшість досліджень проводяться без відбору проб, тобто безконтактними методами, не травмуючи картини.
Зазвичай особливо цінні роботи рекомендують досліджувати не менш ніж у трьох незалежних центрах. І якщо висновки збігаються, це може послужити остаточним доказом автентичності.
Завдяки такому обладнанню можна створити базу даних фондів музеїв, ідентифікуючи ту чи іншу картину за системою координат. Це — те саме, що відбитки пальців людини. Відповідно, хоч би куди твір мистецтва згодом вивозився (на виставку і т. ін.), ніколи не виникне запитання, чи повернулася та картина назад? В Україні кілька гучних скандалів було пов’язано саме з тим, що спочатку полотна майстрів прикрашали кабінети чиновників, а вже коли поверталися «додому», то з’являлися законні побоювання: чи це
першотвір?
У режимі повноцінної роботи таке бюро існує на нашому ринку лише рік. До цього в «Арт-Лаб» проводилися внутрішні дослідження: тестувалося обладнання, купували пігментні бази даних. А на Заході існує величезна база даних, ознайомившись з якою, можна довідатися, наприклад, якими фарбами працював Рембрандт у різні періоди своєї творчості.
— Цікаво було б створити подібну українську базу даних, це мрія й інших засновників бюро науково-технологічної експертизи. Така база могла б служити і нашим музеям.
***
Ще одне запитання експерту: — Наскільки велика зацікавленість світових аукціонів в українському живописі?
— Тут позиція досить чітка: ніде так не цінують художника, як у себе на батьківщині, це доводять і найгучніші світові торги, — каже експерт. — Коли відбувається російський сейл у Лондоні, то в залі переважно російські й українські дилери. Так уже склалося, що французи купують французьке, англійці — британське... Вони хочуть, щоб твори мистецтва залишилися на батьківщині. Наприклад, одні з найзатребуваніших художників в Україні — Глущенко і Шишко. І навіть якщо «хтось щось вивіз», то обов’язково ця робота так чи інакше повернеться додому. Щоправда, її вартість буде вже на порядок вища...