У 1923 році в нарисі «Киев-город» Михайло Булгаков писав:
«Достопримечательности
Это киевские вывески. Что на них только написано, уму непостижимо.
Оговариваюсь раз и навсегда: я с уважением отношусь ко всем языкам и наречиям, но, тем не менее, киевские вывески необходимо переписать.
…Мне кажется, что из четырех слов — «молошна», «молочна», «молочарня» и «молошная» — самым подходящим будет пятое — «молочная».
Если я заблуждаюсь в этом случае, то в основном все-таки прав — можно установить единообразие. По-украински, так по-украински. Но правильно и всюду одинаково».
Погляньмо, як враховано зауваження Михайла Афанасійовича через 86 років після того, як він написав ці рядки.
У 1989 році українське законодавство поповнилося Законом «Про мови в Українській РСР», який діє й сьогодні («маємо те, що маємо», як казав відомий політик). У ньому є такі статті:
«Стаття 35. Мова оголошень і повідомлень
Тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т. ін. виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.
Стаття 37. Мова назв державних, партійних і громадських органів і організацій
Офіційні назви державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій утворюються і подаються українською мовою. З правого боку (або внизу) ці назви можуть подаватися в перекладі іншою мовою».
(Незрозуміло, правда, що це за «правий бік».)
Як же виконуються вимоги цих статей?
Якщо прогулятися Києвом, то можна побачити, що тема, порушена Булгаковим у 1923 році, не тільки не втратила актуальності, а й збагатилася новими нюансами.
Ось «Святковий зал «ВіноградарЪ». Якою мовою написане останнє слово?
Ось кіоск «Містер снек сендвіч-бар» на Хрещатику. Написано начебто українською, але в цьому написі немає жодного українського слова.
До речі, топонім «Хрещатик» тут транслітерований відповідно до рішення №9 Української комісії з юридичної термінології від 19.04.1996 р., але дратує той факт, що носії англійської мови цим рішенням не керуються і пишуть по-своєму: Khreshchatyk (https://en.wikipedia.org/wiki/Khreshchatyk).
Є приклади, коли, навпаки, назви банків скидаються на кальку з англійської, наприклад: банк «Актив-банк», банк «Альфа-Банк», банк «Артем-Банк», банк «Одесса-банк», банк «ПАРТНЕР-БАНК», банк «Регіон-банк», банк «Родовід Банк», банк «Реал-банк», банк «Регіон-банк», банк «Фортуна-банк» і т.п. Хтось може пояснити, чому в цих назвах порядок слів не відповідає правилам російської й української мов і навіщо в назві двічі фігурує слово «банк»? Чи не простіше писати: банк «Одеса», банк «Регіон» або банк «Фортуна»?
Усе це можна стисло назвати засміченням візуального інформаційного середовища. І цього сміття потрібно якомога швидше позбутися. Київські вивіски все-таки необхідно переписати. І не тільки київські. Навіть за 40 км від Києва, у селі, в якому не ступала нога англомовного іноземця, можна знайти заклад під вивіскою Residence club.
Ухвалюючи зазначений закон, тодішня Верховна Рада не ввела в нього статтю, в якій би вказувалися органи, що контролюватимуть його дотримання, і відповідальність за невиконання вимог. Тому, як бачимо, зазначені статті закону фактично не працюють. Чи не час нинішній Верховній Раді зайнятися цим питанням?