Війну на «Укртелефільмі» охолодили морози. На цей час найстаріша кіностудія країни, за яку борються Держтелерадіо (в особі Едуарда Прутніка) і трудовий колектив (на чолі з Олегом Біймою), повільно руйнується й не опалюється. Зате тривають нескінченні судові позови.
Очевидно, не варто в подробицях нагадувати історію цього конфлікту. Про нього й так безліч текстів — і на сайтах, і в газетних підшивках. Група Олега Бійми останнім часом виграла кілька судів. Однак, природно, на кожен суд є своя апеляція. Суд, який мав розглянути питання відновлення Олега Бійми на посаді директора студії, перенесено, бо юристи поки що не встигли ознайомитися з великою документацією у цій справі. Втім, деякі студійці вважають, що це лише зовнішній привід. А головна причина — зрозумілі очікування ключової фігури в багатьох поточних питаннях... Тобто фігура нового прем’єр-міністра. Пан Прутнік, як відомо, з «почту» прем’єр-міністра нинішнього. І щодо команди Олега Бійми керівник Держтелерадіо непохитний.
Але тим часом на «Укртелефільм» уже зайшли представники ТРК «Україна» (за якою маячить орденоносний Донецьк). І телевізійники на лівобережній студії на повну силу знімають «Дуель» — програму Олександра Мельничука. Отож зараз на «Укртелефільмі» і «нові люди», і чотири пости охорони. І центральний вхід забарикадований. І, відповідно, новий бухгалтер. А ще нерозв’язне питання з трудовими книжками деяких студійців. Їх як завезли в невідомому напрямку, так досі знайти не можуть.
Однак «неугодні» укртелефільмівці щодня приходять до студії, намагаються зайти туди (це, правда, не виходить), зате вони відмічаються... Сподіваючись, що колись видадуть зарплату. І вже готують свої позови в суди на новопризначеного директора Ігоря Кошару — за те, що вигнаним грошей не платять.
Тим часом світочі української культури та духовності намагаються достукатися до президентського секретаріату — з текстом відкритого листа. Сподіваються, що Віктору Андрійовичу «не байдужа доля українського кіно — і на словах, і на ділі». Володимир Яворівський, Микола Жулинський, Іван Драч, Марія Матіос, Євген Станюкович, Богдан Ступка, Лесь Танюк, Борис Олійник та багато інших ніби запитують у президента: «Чи може така політика Держкомтелерадіо України не бентежити нас, лишаючи байдужими до подальшої долі студії «Укртелефільм», з якою пов’язане і наше творче життя. Бо студія — не лише колишні здобутки, а і майбутнє України, якій так бракує українського фільму, що має пропагувати наше слово, дух, виховувати нашу юнь. Звертаємося до вас, вельмишановний пане президенте, з проханням не дозволити зруйнувати славетну студію...»
І ще одна цитата з цього самого тексту: «...дії керівництва Держкомтелерадіо однозначно спрямовані на заволодіння територією студії (2, 7 га на березі Русанівської протоки) і більше ніж 60 млн. грн.., які студія і її колектив мають одержати від реалізації комерційного проекту (будівництво адміністративно-житлового комплексу). Згідно з рішенням трудового колективу ці кошти планувалося використати на технічну модернізацію і реконструкцію студії, підвищення заробітної плати, реалізацію кількох цікавих проектів і, зрештою, створення на базі «Укртелефільму» Студії дитячих і юнацьких фільмів...»