Дебютний роман Карлоса Руїза Сафона лише в Іспанії витримав тридцять перевидань, а також був перекладений двадцятьма мовами й отримав 15 міжнародних премій. Причини популярності «Тіні вітру» пояснити неважко, адже автор роману, професійний лос-анджелеський сценарист, грає на щемких струнах культурних стереотипів. Уявіть собі марево стародавньої книжкової культури, тінь готичного роману, латиноамериканську хмарку ностальгії за Маркесом і Борхесом. І ось уже оповідь — класична, з багатьма алюзіями і підтекстами, ще й позбавлена снобізму, — сама проситься у бестселери!
Зрештою, динамічний голлівудський сюжет «Тіні вітру», нагадуючи стиль Умберто Еко і Дена Брауна, існує на межі фолу, де бульварне чтиво поєднане у грайливому коктейлі з готичною історією. Адже цього разу десятирічний син букініста Даніель опиняється на «Цвинтарі забутих книжок», вибираючи навмання роман забутого еротичного письменника Хуліана Каракса. А потім, захопившись, сам заходиться розслідувати інтригу, шукаючи сліди загадкового автора. У цьому йому «допомагають» і порочна сліпа дівчина, і диявольський незнайомець, і вірний друг з іншими колоритними персонажами.
Ідучи детективним сюжетом «Тіні вітру», ми вивчимо купу старих листів, рукописів та оповідей очевидців. Щоби реконструювати за цим мотлохом історію таємничої книжки і її автора, героєві роману знадобляться десять років життя у повоєнній Барселоні, натомість читачеві варто лише проковтнути з півтисячі захопливих сторінок. Загалом, ця «книжкова» авантюра нагадує класичний сад звивистих стежок, ліричних відступів та інших жанрових сентиментів, жодним чином не пов’язаних ані з давньою книжкою, ані з допитливим хлопчиком. «Що далі я читав, — нетямиться він, — то дужче ця історія нагадувала мені російську ляльку-матрьошку, всередині якої ховаються незлічені зменшені копії її самої». Тому частенько, стомившись читати, наш непосидючий герой, наче відважний голлівудський персонаж, кидається на допомогу то старому трансвеститові, то негарній служниці, в якої не складається життя. Над усіма своїми вчинками він розмірковує довгими ночами, але дія роману разом зі злодіями теж не спить.
Попри те, що весь цей карнавал подій триває в «Тіні вітру» майже п’ятдесят років, до того ж в одному місті, — композиційно роман закроєний так, що насправді небагато подій у ньому відбуваються «тут і тепер». Решта — спогади, листування і сни, якими герої діляться між собою в надії збагнути таємницю давнього фоліанта. Одне слово, справжня книжка про книжку, яку, безперечно, варто прочитати.