Французький культурний центр і Посольство Франції в Україні представляють у кінотеатрі «Київ» найкращі французькі фільми Каннського фестивалю-2008. Програма називається — «Уїк-енд у Каннах». Глядачі побачать кінострічки різних жанрів — «Клас», «Дорослі люди», «Версаль», «Ельдорадо», «Подорож у Піренеї», «Небесна канцелярія». Всі вони відзначені нагородами на престижному каннському кіноогляді. Слоган київського «Уїк-енду…» — «Магія одного з найвпливовіших кінофестивалів — за два кроки від нас!».
Як відомо, «Канни-2008» відшуміли ще навесні. Французький кінематограф на форумі цього року було подано доволі яскраво. Адже не секрет, що французьке кіно й авторське — майже синоніми. Та й стосунки у Франції з десятою музою особливі. Це вам не Голлівуд! Адже «найважливіше з мистецтв» з’явилося саме тут ще 1895 року. У 1910-му 85% світового кіноринку належали французьким студіям.
Так, нині ця цифра викликає зітхання й ностальгію, бо останніми роками французькі фільми становлять лише 3% світового кіноринку. Та однаково Україні до Франції поки далеко — ця країна все ж зберігає динамічну кіноіндустрію, щороку виробляючи понад сотню картин.
Багато з тих, хто побував на набережній Круазетт, кажуть, цей фест — дзеркало, яке відбиває стан речей у мистецтві кіно. Тому, мовляв, і безглуздо на нього нарікати... Відгомін загальної кризи, що охопила світову кіноіндустрію, не міг не докотитися й до благополучної Франції. Отож, мало не всі критики охарактеризували основний конкурс 61-го МКФ як «дуже слабкий»: мовляв, каннський екран було «окуповано псевдодокументальними фільмами, що волають про милість до пропащих».
Правда, організатори київського «Уїк-енду в Каннах» так не вважають. Вони стверджують, що подані шість фільмів показують крізь призму кінематографа розвиток французького суспільства.
«Клас» |
Фільм зі своїм заданим «форматом» (суміш художнього й документального) мав у Франції чималі касові збори. Майже всі актори в «Класі» — непрофесіонали. У центрі розповіді — стосунки викладача французької мови й учнів звичайної школи. Ці важкі підлітки, різні і за кольором шкіри, і віросповіданням, і характером, майже весь фільм не полишають стін рідної школи, розмовляють то одне з одним, то з учителем... І з цього складаються камерна заданість фільму й відчуття реалістичності того, що відбувається. «Між стін» (або «Клас») — зразок пильної уваги до людини. Може тому на закритті Каннського огляду Шон Пенн і сказав, що рішення журі про преміювання психодрами Канте було одноголосним...
Утім, київський глядач і сам зможе оцінити безсторонність журі «Канни-2008».