Кінець листопада — початок грудня відзначено в Києві сплеском яскравих кінематографічних подій — прем’єри, ретроспективи (російського та британського кіно), презентації. Тож бідному кіноману, попри немічність вітчизняного кіновиробництва, є куди й до кого притулитися.
Сподіваємося, що не загубиться і ще одна акція, яку проводять Міністерство культури й мистецтв України, Спілка кінематографістів і Національний центр Олександра Довженка — «відлуння» фестивалю архівних фільмів «Білі Стовпи». У тих Стовпах, у Підмосков’ї, уже понад півстоліття міститься Держфільмофонд Росії (раніше СРСР), один із найбільших кіноархівів світу. Їхній фестиваль — надзвичайно цікавий захід, що дозволяє викопувати з історичних глибин імена та фільми.
Отже, з 4 до 6 грудня в Будинку кіно можна буде подивитися вибране з фестивальних програм. Зокрема, чудову ретроспективу картин італійського неореалізму, найпоширенішого напряму середини минулого століття, що неабияк вплинув на світовий кінематограф. Дві стрічки Вітторіо Де Сікі, не вельми відому «Діти дивляться на нас» (1943) і знамениту «Викрадачі велосипедів» (1948), фільми одного зі стовпів тодішнього італійського кіно Роберто Росселіні («Де свобода?», 1954) Луїджи Дзампи («Жити в мирі», 1946).
А ще відзначать ювілеї. 110-річчя геніального українського оператора Данила Демуцького — фільмами «Фата моргана» (1931) і «Нехай святиться ім’я твоє» (1993, картина про самого Демуцького), 100-річчя Михайла Калатозова — картиною «Ненадісланий лист» (1960). Грядущий ювілей нашого земляка, сценариста Олексія Каплера — картинами «Ленін у жовтні» (1937) і «Шахтарі» (1937). Пом’януть ще одного земляка, режисера Леоніда Лукова — фільми «Я люблю» (1936) і «Це було в Донбасі» (1946). Окремим рядком виділено ім’я актора Юрія Тимошенка (Тарапуньки), котрий знімався в картинах «Падіння Берліна» (1950), кінокомедіях, сьогодні вже практично невідомих, «Тарапунька і Штепсель під хмарами» (1953) і «Пригоди з піджаком Тарапуньки» (1955, дебют у кіно режисера Віктора Іванова).
Відкриється фестиваль увечері 4 грудня фільмом «Ми живемо знову» (1934) одного з класиків американського кіно Рубена Мамуляна. Це екранізація знаменитого роману Льва Толстого «Воскресение»... Ще одне «відлуння» епохи, що минає.