UA / RU
Підтримати ZN.ua

"Иду в поход — два ангела вперед"

У Музеї історії Києва проходить етапна виставка українського сучасного мистецтва Exodus. Biruchiy 019 Montenegro.

Автор: Ганна Пароваткіна

Однойменний арт-проєкт не просто на весь рік об'єднав Україну та Чорногорію, а й поставив за мету віднайти "апокаліптичні" відповіді.

Почалося все на півострові Бирючий. Півострів у Херсонській області з його заповідною природою, де з 2006 р. відбуваються художні резиденції, скоро, мабуть, взагалі порівнюватимуть із самим Седневом. Стільки всього хорошого в сучасному мистецтві України з ним уже пов'язано. Тут живуть і працюють досить відомі наші художники. Найбільш обговорювані виставки "за мотивами" резиденції "Бирючий" потім відкриваються у містах і селах. І навіть арт-журнал під однойменною назвою з'явився.

Але нинішнього року Бирючий перевершив себе. Він, можна сказати, подвоївся: консолідувався з колегами з Чорногорії. У результаті чого впродовж трьох тижнів українські художники, в компанії колег із різних країн, жили й працювали на арт-резиденції в Гірському Морині в Чорногорії. Вже у вересні, після Чорногорії, на косі "Бирючий острів" відбулася "своя" резиденція. Тож нинішня виставка в Музеї історії Києва Exodus. Biruchiy 019 Montenegro, створена спеціально для України, об'єднала авторів обох резиденцій і "їхніх" виставок: чорногорської й української.

А ще раніше - з 16 серпня по 25 вересня - в Національному музеї Чорногорії в Цетині експонувалася виставка "Вихід. Бирючий 019. Чорногорія", доповнена роботами художників із Чорногорії, Сербії, Боснії і Герцеговини.

- Exodus. Biruchiy 019 Montenegro - результат міжнародного арт-симпозіуму, організованого в чорногорському Гірському Морині соціальним клубом Exodus і українською арт-резиденцією "Бирючий" за підтримки Українського культурного фонду, - терпляче пояснює мені, заплутаній у маршрутах наших художників, куратор проєкту Костянтин Дорошенко. - Тема симпозіуму і назва виставки Exodus повертає нас до однієї з переломних точок історії людства, описаних у Старому заповіті. Часу, коли, залишаючи єгипетський полон, народ Ізраїлю, проходячи випробування, роблячи помилки, шляхом очищення рухався до Землі обітованої. У сьогоднішньому світі наростають тенденції самознищення людства - від екологічної проблематики до дедалі більшого розшарування між багатими й бідними та нової загрози ядерної війни. Нові технології, не встигнувши з'явитися, ставляться на службу маніпуляціям масовою свідомістю. Такий світ - це справжній полон, вихід із якого - єдина можливість порятунку. Але сучасний вихід потребує відмови від стереотипів мислення і самовідтворюваного сценарію насилля, відпечатаного в людській історії.

Частина художників, чиї роботи виставлені в Музеї історії, брали участь у резиденції, але працювали у своїх майстернях, частина - були авторами творів, які я й комісар Петар Чукович розцінили як співзвучні тематиці проєкту. Це, наприклад, ромська художниця з Боснії і Герцеговини Селма Селман, яка живе у США. Її відео, представлене на виставках у Цетині й Києві, демонструється зараз на Венеційській бієнале. Загалом же, в нашому проєкті брали участь 39 художників з різних країн світу.

* * *

Знайти кнопку "ескейп" і вивести з полону може, як ви вже, напевно, здогадалися, мистецтво. Поміркувати про це й було запропоновано художникам. Окрім того, кожен із учасників резиденцій написав свій текст на зазначену тему. Оскільки для проєкту важливо, щоб учасники не просто висловилися на тему, а й сформулювали своє ставлення до неї. У результаті, буде видрукувано велику книжку з репродукціями всіх робіт, есеїв, текстами куратора й комісара.

Але цих філософських есеїв про свободу, вибір шляху й іншу онтологію в Музеї Києва ви не побачите. Для роздумів цілком вистачить і самих робіт. Усі картини й скульптури у різних авторів вийшли дуже філософськими. А сама виставка Exodus. Biruchiy 019 Montenegro - медитативною, як дзен. До речі, хоча експозиція охоплює всього один зал, вона видається досить масштабною: огляд потребує на диво багато часу. Та попри "купчастість" робіт, немає ані натяку на "заставленість". Як кажуть у музеях, "повітря" цілком вистачає.

Вирізнити домінанту, або ж "першорядних" авторів виставки Exodus абсолютно неможливо. Справа смаку. Я для себе особливо відзначила живопис Влади Ралко й Володимира Буднікова. Її цикл "Моя робота мене робить" потішив очевидною самоіронією, прямо-таки гумором. Кобальтові, неймовірні за колористикою картини Буднікова з серії "Варіанти виходу" цього разу містять і рукописні тексти. (Як з'ясувалося, цитати з книги "Вихід" і парафрази кураторської експлікації арт-проєкту). Не можна оминути увагою й скромне фото Сергія Браткова з серії з промовистою назвою "У Біблії про це не написано… У Біблії багато про що не написано", і на витканий із людського волосся килим - роботу "Теплота" серба Зорана Тодоровича, яка експонувалася на 53-й Венеційській бієнале у 2009 р. Але, можливо, вас більше привабить світ "Матриці" у виконанні Андрія Блудова? Чи Exodus 3.0 одесита APL 315 - цвях із крил метеликів? (Кажуть, жодна комаха не постраждала: художник збирав крильця прямо на землі в Гірському Морині. А ось паралелі з Фабром, швидше за все, тут навмисні, як убивство).

Головне ж, що, хоч як дивно, але виставка на апокаліптичну, есхатологічну тему дає коли не відповідь на відоме запитання "Камо грядеши?", то принаймні надію на те, що все не так погано, як здається. Не випадково, мабуть, на самому початку експозиції (а отже, і в самому фіналі огляду, на вході до глядацької зали) опинилася "наївна" дерев'яна скульптура іспанця Ксав'єра Ескали Microcosmos, де голова-скринька людини чи то містить усе небо в зірках, чи то є банею храму. "Зоряного неба наді мною і морального закону в мені" ніхто не скасовував. Бути людиною, тобто дотримуватися заповідей, не відступатися від морального закону, - це і є єдиний вихід із хаосу. Рецепт давній, як сам наш світ, чи не правда?..