У кожного великого митця є творче кредо, святе «вірую», котре формує його високі ідеали, спрямовує пориви натхнення і визначає долю в мистецтві. Але духовні орієнтири можуть мати не тільки окремі яскраві особистості, а й великі творчі акції, фестивалі. І один із них — міжнародний музичний фестиваль «Володимир Крайнєв запрошує». Кожна нова фестивальна зустріч — це, за словами його натхненників, дотик до вершин людського витвору, до вічних цінностей — Істини, Добра, Краси.
Концерти віртуозних виконавців завжди присвячено видатним творчим датам. 2000 рік — рік пам’яті І.С.Баха (250 років від дня смерті). Спадщина великого німецького Кантора — це одна з вершин і одночасно могутній початок європейської музичної культури Нового часу. І тому назва нинішнього четвертого фестивалю символічна та всеосяжна: «Бах і весь світ». Бахівські твори стали «наскрізною темою» музичних вечорів тижня, але, крім цього, фестиваль містив концерти, присвячені ювілеям Людвига ван Бетховена, Ф.Шопена, Р.Шумана, М.Равеля, А.Скрябіна, Д.Шостаковича. У спробі охопити «весь світ» організатори творчих зустрічей збільшили масштаби фесту — він тривав на два дні довше, ніж торік.
Незмінні учасники музичних вечорів — лауреати Міжнародного конкурсу юних піаністів В.Крайнєва, як нові переможці, так і добре знайомі київській публіці. Саме останні солювали на першому концерті фестивалю. Його було присвячено музиці І.С.Баха: п’ять концертів для фортепіано з оркестром прозвучали у виконанні Дінари Наджафової, Олени Колесниченко, Ольги Кузнєцової та маестро Володимира Крайнєва в супроводі камерного ансамблю з Росії «Musica Viva» під керуванням Олександра Рудіна. Кожен соліст стримано й виразно виконував бахівську музику. При цьому в О.Колесниченко фінал концерту ре мінор прозвучав по-бетховенськи драматично, а повільна частина концерту до мінор в інтерпретації В.Крайнєва набула романтичних рис. Камерний ансамбль «Musica Viva», тонко виконуючи барокову музику, водночас нерідко перебував під владою солістів, відходячи на другий план. Тим самим він трохи видозмінював модель старовинного концерту, котрий передбачає однакове співвідношення соліста й оркестру.
Продовженням діалогу виконавців, але в іншому ракурсі, став один із кращих концертів фестивалю, присвячений 125-річчю від дня народження М.Равеля. У слухачів була можливість порівняти інтепретацію музики великого француза його співвітчизником Паскалем Годаром і російським піаністом Володимиром Крайнєвим. Якщо в грі П.Годара звертала на себе увагу французька вишуканість, віртуозність, витонченість звучання (три п’єси з циклу «Відбитки»), то у виконанні В.Крайнєвим першого номера з циклу «Нічний Гаспар» — «Ундіна» — відчувалася слов’янська теплота і пісенність (і при цьому незмінно пригадувалася відома рахманіновська прелюдія соль-діез мінор).
Шопенівська дата нинішнього року — 190 років від дня народження — відзначалася в концерті Наума Штаркмана віртуозним виконанням вальсів, етюдів, ноктюрну сі-бемоль мінор і балади №2 великого польського композитора. Але найтонше прозвучали ІІ і III частини концерту для фортепіано з оркестром мі мінор Ф.Шопена у виконанні Ігоря Четуєва на завершальному концерті фестивалю. Завдяки глибокому і м’якому туше молодому піаністові геніально вдалося втілити шопенівську тиху лірику. Вслухаючись у його інтерпретацію, згадуєш описи гри самого Шопена, що залишилися в спогадах сучасників.
Одне з яскравих відкриттів фестивалю — фортепіанний дует із Болгарії Англіка Генова і Любен Димитров. Це лауреати всіх престижних премій на міжнародних конкурсах фортепіанних дуетів: у Маямі (США), Мюнхені та Ганновері (Німеччина), Токіо (Японія), Калтаніссетті й Римі (Італія). Під час свого фестивального концерту «Діалог крізь віки» болгари продемонстрували високий професіоналізм і віртуозність виконання, надзвичайну синхронність та єдиний «подих рук» у грі. Але найбільше вразила якість звуку й інтонування — вони точно відповідали стилю представлених творів: ясність класицизму й філігранна мелізматика в опусах синів Баха, яскраве відкрито-концертне виконання сюїти «Вальси» Ф.Шуберта — С.Прокоф’єва, джазове нюансування в Трьох прелюдіях Дж.Гершвіна. Кульмінаційним номером дебюту фортепіанного дуету на київській сцені став «Вальс» М.Равеля, що вирізнявся масштабністю й ретельною продуманістю виконавської драматургії.
Панування фортепіанної музики — одна з прикмет фестивалю. Але заодно завжди серед гостей фесту є майстри інших інструментів, котрі своїми виступами додають нових барв у палітру Крайнєвського свята музики. Цього разу було запрошено композитора й органіста церкви Святого Євстахія в Парижі Жана Гійу та заслуженого артиста Росії, лауреата міжнародних конкурсів скрипаля Григорія Жисліна.
Про виступ французького органіста склалося двоїсте враження. Професор органної інтерпретації в інституті de Alta Cultura у Лісабоні, концертуючий музикант, на нинішньому фестивалі виконував твори І.С.Баха, А.Вівальді, В.А.Моцарта вкрай неритмічно. Аналогічні тематичні побудови звучали часто в різному темпі. І складалося враження, що виконується не завершений самостійний твір, а органна імпровізація (хтозна, може, так було задумано?) Але, з іншого боку, у фантазії фа мінор В.А.Моцарта Жан Гійу продемонстрував цікавий варіант регістрування; завдяки вдало підібраному і драматургічно вибудованому чергуванню прозорих та густих тембрів твір прозвучав свіжо і яскраво.
Якщо концерт органіста викликав масу різноманітних думок, то вечір скрипкового мистецтва Г.Жисліна мав абсолютний успіх. Високопрофесійний виконавець, педагог Королівського коледжу музики (Лондон) і Академії музики у Вюрцбурзі (Німеччина) подарував київським слухачам три сонати для скрипки з фортепіано Людвига ван Бетховена, у тому числі й віртуозну «Крейцерову». Г.Жислін — дуже тонкий музикант. У його руках стародавня скрипка майстра Дж. Баттіста Гваданьїні (1752 року) особливо натхненно звучала в повільних частинах сонат, де панувала висока бетховенська лірика.
Музичною вершиною фестивалю став вечір музики А.Скрябіна, а його кульмінацією був концерт для фортепіано з оркестром фа-діез мінор, виконаний Володимиром Крайнєвим і Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром України під керуванням В.Сіренка. Соліст настільки яскраво продемонстрував темброві можливості рояля, що його метафорично можна назвати «людина-оркестр». Успіх перевершив усі очікування: В.Крайнєв на біс повторив другу частину концерту.
Четвертий фестиваль «Володимир Крайнєв запрошує» відзвучав. Його організатори висловили глибоку подяку міністрові культури України Б.Ступці, дирекції Національної філармонії та міжнародного центру «Сенс», який підтримує талановитих дітей в Україні.
Майбутньому п’ятому, ювілейному, фестивалю хочеться побажати ще ретельнішого добору виконавців, кожен із яких був би творчою особистістю, індивідуальністю з оригінальними трактуваннями творів вічної класики. Програми такого фесту вже підготовлено. До них увійшли твори Ф.Ліста, І.Стравінського, М.Мусоргського, Г.Малера, В.А.Моцарта. Будемо сподіватися, що першої осені нового тисячоліття Київська філармонія знову широко відчинить двері перед віртуозами, запрошеними Володимиром Крайнєвим.