Якби Платон Майборода написав у своєму житті лише «Пісню про рушник», то й тоді б він став знаним в усьому світі композитором. Адже «Рідна мати моя, ти ночей не доспала...» співають скрізь, де люблять і розуміють щирий, задушевний спів. Завдяки цій пісні Україну почули на всіх континентах Землі, вона стала, що називається, візитною карткою нашої країни, а сам Платон Майборода — справді народним композитором.
Тож природно, що зі слів про Матір розпочався у столичному Будинку вчителя творчий вечір, присвячений пам’яті Платона Іларіоновича Майбороди. Організував і провів концерт добре відомий клуб «Співуча родина». Як заведено в цьому клубі, зустрічі їхні проходять у теплій сімейній обстановці, вечори відвідують родинами і часто залюбки співають усім залом разом із солістами на сцені. Так було й цього разу, адже як можна не підспівувати, коли чуєш «Білі каштани», «Київський вальс», «Стежину», «Пісню про вчительку», «Бабине літо» тощо. Тихенько підспівувала і дружина композитора Тетяна Василівна. Саме вона запропонувала не тільки співати пісні, а й згадати історію написання, атмосферу, в якій народжувався твір. Зокрема Тетяна Василівна поділилася спогадами про те, як було написано «Козацькі могили». Десь на початку 60-х творча доля занесла Майбороду у Берестечко, овіяне славою козацької доблесті. Побачивши братську могилу 300 козаків, які загинули, відмовившись здатись у полон, Платон Іларіонович загорівся задумом написати пісню. Спершу він хотів замовити вірші комусь із поетів із Західної України, але ніхто не наважився. Тоді Майборода звернувся до Андрія Малишка, який відразу запропонував: «А давай, Платошо, об’єднаємо у пісні героїку козацьку і Великої Вітчизняної війни». — «Ні, тільки про героїв Богдана Хмельницького», — рішуче заперечив Майборода. Пісня народилася, була виконана і відразу підпала під табу комуністичних ідеологів. Вдруге пісня побачила світ аж через 33 роки, а втретє її заспі-вав на тому вечорі заслужений артист України Іван Чайченко.
Цікаво було почути і ще про один епізод із життя композитора. У 1941 році він був учасником тяжких боїв із фашистськими загарбниками під Києвом. Саме тоді на його очах загинула молоденька медсестра, в яку влучив ворожий снаряд. Ця трагічна подія підштовхнула композитора написати разом із поетом Дмитром Луценком пісню «Їй було вісімнадцять».
Серед гостей, котрі прийшли вшанувати пам’ять видатного композитора, були відомі поети і співавтори композитора Микола Сом та Борис Олійник. І незримо витали у залі поетичні душі Тараса Шевченка, Максима Рильського, Андрія Малишка, Михайла Ткача, Дмитра Луценка, Володимира Сосюри, вірші яких надихали Платона Майбороду на творчість.