Відкритий майданчик у зеленому парку неподалік Маріїнського палацу з кінця травня оживає на кожні вихідні: під шум фонтанів біля сцени з’являється кортеж машин, публіка розсідається просто неба, й о сьомій вечора починають лунати звуки класичної музики в живому виконанні. Так проходить третій міжнародний фестиваль «Київські літні вечори».
Ідея народилася якось спонтанно, під час перельоту з Нью-Йорка в Київ. Заслужений діяч мистецтв Юрій Зільберман (нині директор фестивалю) і народний артист, композитор Іван Карабиць (нині художній керівник) вирішили відродити традиції початку ХХ століття. Тоді літніми вечорами в парку збиралися сотні глядачів, перед якими виблискували талантом Олександр Глазунов, Сергій Прокоф’єв, Володимир Горовиць, Натан Мільштейн, диригували Рейнгольд Гліер, Фелікс Блуменфельд, а в 50-і роки виступав Натан Рахлін. Від часу народження цієї ідеї можна було почати загинати пальці «за» та «проти». Переміг ентузіазм.
Ось уже третій рік поспіль у парку літніми вечорами можна зустріти безліч людей — від студентів до пенсіонерів. Причому зі слізьми на очах, бо квитки багато хто з них купити ні в театр, ні у філармонію не в змозі.
Проблем у фестивалю багато. І перша, ясна річ, — гроші. Тут мимоволі виникає паралель зі знаменитим Чиказьким парковим фестивалем, субсидування якого становить від п’яти до п’ятнадцяти мільйонів доларів. Товариство друзів фестивалю — близько ста п’ятдесяти бізнесменів, кожен із яких є спонсором. Значну суму виділяє мерія.
А в нашій країні спонсування мистецтва досі є «нелегальним». Який же бізнесмен схоче пожертвувати солідну суму грошей, залишаючись при цьому осторонь дійства? Міська адміністрація, правда, допомогла фінансово. Але цих грошей вистачає лише на те, щоб перевезти рояль, виготовити афіші... Всі учасники виступають безоплатно, а закордонні гості, крім усього іншого, ще й оплачують собі дорогу, проживання й харчування — як це, приміром, зробив відомий грецький піаніст Діно Мастрояніс.
Проте позитивні моменти має і наш фестиваль. У світовій практиці фестивалі, як правило, тематичні, весь цикл концертів пронизує єдина ідея. А «Київські вечори» тривають два місяці (з кінця травня до кінця червня), тож хоч яким блискучим був би тематичний «стрижень», цілісності однаково досягти було б дуже важко. Тому в рамках нашого фестивалю є тематичні мікроцикли — вони, переважно, складаються з двох спарених вечорів: симфонічна музика, фольклорна, джазова, інструментальна, камерна... Водночас охоплено величезний спектр жанрів і видів музичного мистецтва.
Цього року заплановано 19 концертів, участь у яких беруть як відомі колективи й солісти України, так і гості з Москви, Південної Кореї, Греції. У рамках фестивалю відбулися концерти лауреатів Міжнародного конкурсу піаністів Крайнєва, стипендіатів Міжнародного благодійного фонду Співакова, Літньої музичної академії, театральної майстерні «Сузір’я». Щодо творів — на фестивалі було представлено і класичні «шлягери», широковідомі (концерти Шумана, Рахманінова, Прокоф’єва) і маловідомі (камерні твори грецьких композиторів Плакідіса й Костадінідіса, музика Боккеріні, Назарет).
24 червня на сцені фестивалю пролунали фрагменти програми «Цикл концертів камерної музики для скрипки, фортепіано й камерного оркестру», у якій беруть участь Олесь Семчук, Ганна Середенко, Вадим Борисов, Святослава Семчук, Андрій Фесюк. Ця програма вже звучала в різних містах України й завершиться 3 липня концертом «Митці за духовне відродження України» у Колонному залі ім. Лисенка.
Атмосфера на концертах дуже тепла. Глядачів не лякає навіть дощ. Сидячи під парасольками, вони шкодують лише про те, що незручно аплодувати. А слухати музику на природі — особливе відчуття. І, попри все, його хотілося б переживати щороку.