Кожна поважна революція просто повинна відзначитися високими злетами, власне, революційної творчості. І насамперед — у масових жанрах. Зазвичай найперші плоди дає музика. Точніше — пісенна творчість. Це й не дивно — те, що «песня строить и жить помогает», людству відомо здавна. Як і те, що на барикадах співати треба обов’язково — не так страшно, і взагалі веселіше. Дух революції так і поривається стати піснею. І часом найкраще виразити цей порив вдається до того мало кому відомим людям. Так сталося з «Марсельєзою» нічим, здавалося, не видатного Руже де Ліля під час Великої французької революції. Так сталося з піснею «Разом нас багато» івано-франківської групи «Ґринджоли», яка облетіла всі «помаранчеві» майдани України. «Ґринджоли» — це два Романи: Калин і Костюк. І, як з’ясувалося, гімнів вони раніше не писали.
— Хіп-хоп і політика завжди були творчим кредо групи?
— Ніколи. Група «Ґринджоли» виникла років шість-сім тому. І свої перші речі ми писали у стилі поп-регі. Далі ми працювали в різних популярних стилях, виступали на фестивалях, намагалися підкорити вершини шоу-бізнесу, але з цим ніяк не складалося. Поступово група з концертної діяльності переключилася на студійну роботу — ми стали записувати пісні в першу чергу не для себе, а для когось іншого. Тобто з виконавців ми перетворилися на аранжувальників, композиторів, продюсерів, звукорежисерів. Звісно, за цей час світогляд потроху змінювався, і ми відійшли від регі — в нашому репертуарі з’явилися рок-балади, лірична музика.
— А як так сталося, що від балад і лірики ви перейшли до такого специфічного жанру, як революційний гімн?
— Після подій, пов’язаних із фальсифікацією виборів, звичайно, ми вийшли на майдан у рідному Івано-Франківську, аби своїми піснями підтримувати вимоги українського народу. Але скоро зрозуміли, що народ потребує не так лірики, яку ми зазвичай співаємо, як пісні, що відповідала б моменту, яку можна було б співати саме тепер. І тоді виникла ідея використати гасла, з якими люди стоять на майданах країни. Отож прийшли зранку до студії і взялися за роботу. Ми працюємо на радіостанції «Західний полюс», і до процесу творення цієї пісні радо підключилися всі наші колеги, всі працівники студії. Протягом чотирьох годин пісню було записано.
— Чому для цієї пісні ви обрали саме хіп-хоп?
— А тому, що саме цей стиль, хіп-хоповий ритм якнайкраще підійшов до тих гасел, які скандував народ, до тієї мелодії, яку ми придумали. Для нас не є проблемою написати музику в будь-якому стилі. На своїй студії ми писали і рок, і хіп-хоп, і панк — будь-що.
— Як ця пісня потрапила із франківського майдану на київський?
— Спочатку вона потрапила в Інтернет, а звідти — до Києва, на Майдан, де розійшлася серед людей.
— Чи раніше ви зверталися до політики у своїй творчості?
— Ні, ми ніколи не лізли в політику. Працювали у стилі регі, співали балади — а в цієї музики теми, далекі від політики. Це кохання, стосунки між людьми. «Разом нас багато» — єдиний «політичний зразок» у нашій творчості. Ця пісня з’явилася, бо ми хотіли висловити свою громадянську позицію — як ми бачимо те, що відбувається в Україні, і які подальші кроки і дії мусимо зробити.
— Майдан став для вас сходинкою до популярності, якої ви прагнули?
— Звичайно. Адже Майдан — центр України. Пісню, яка туди потрапила, чують, вона стає популярною. Зрозуміло, що завдяки саме цій пісні ми стали відомими. Гадаємо, раніше в нас були пісні нітрохи не гірші. Просто так склалося, що саме ця і саме тепер поцілила «в яблучко». Після цього нами стали цікавитися не тільки слухачі — ми ведемо переговори з різними компаніями і сподіваємося, що невдовзі зможемо запропонувати широкій публіці й інші композиції.
— В них теж домінуватимуть хіп-хоп і політика?
— Ні, ми не станемо зраджувати себе з кон’юнктурних міркувань. Це будуть пісні в більш властивому для нас стилі. Ми впевнені, що їх публіка теж оцінить і полюбить.